Прощання

І обпікатиме як полум'я безжально

Покрите іниєм твоє завмерле серце

І залишатиме сліди свої безкарно

Там де колись душі було люстерце

І пронизатиме все діткливим серпанком

Очей твоїх вогонь що вже погас

Відколи моє серце стало ранком

Твоє навіки зупинило час

І ти зникатимеш повільно як сніжинки

Від доторку життя і теплих рук

Між нами буйним цвітом на прощання

Розквітне сад як стежка для розлук