Ще вчора
00066
Ще вчора ми так хотіли -
Душею разом і тілом.
Хто міг тоді уявити
Цей відчай несамовитий?
Палаючі крила Мрії,
І сонце яке не гріє.
Заплакані вічно очі,
Дзвінки мої опівночі.
Як я полечу без тебе
В чуже і холодне небо,
І донька буде питати:
"А ти пам'ятаєш тата?"
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯