Шкатулка Пандори

Шкатулка Пандори відкрита і майже пуста,

На пильному дні не знайдеться вже більшого лиха.

Цілуй мене наче востаннє, цілуй у вуста,

Лиш перед грозою буває так ясно і тихо.

Лиш перед дощем так проникливо дивиться вглиб

Це небо над золотом лісу й осіннього бруду.

Не треба мені обіцянок, є вогнище й хліб.

Майбутнє для тих, хто не знає, що завтра не буде.

Майбутнє для тих, ким не стати вже жодному з нас,

Сьогодні достатньо. Не віриш? Навіщо брехати,

Побачивши світ і себе яким є без прикрас,

Не втративши здатності ні берегти, ні кохати.

Не треба дивитись у очі крізь райдужне скло

На душу вже порівну болем і сонцем залиту.

Та поки ще ніч не згасила останнє тепло,

Дозволь шепотіти ім'я твоє наче молитву.