Серце

а памʼятаєш той день коли сонце

гаряче заходило за горизонт

та було червоне як барбарис

памʼятаєш ми поряд сиділи

притиснувшись

чи то від літньої прохолоди

чи то я просто до тебе приріс

як мох до північної сторони

але памʼятаєш тоді я тобі сказав

що маю в собі серце биче?

що тече кров у мені не артеріями

а трубами

що ношу я в собі тяжкий камінь

на два кілограми

що від цього сутулюсь

і пʼю корвалол

ти тоді засміялась

барбарисове сонце щоки твої

зафарбувало в червоне світло

ти спитала чому

але відповідь застрягла в моєму

важкому серці

лабораторною голкою

яку забув усередині пʼяний хірург

відповідь

згинула у мені

непочутим голосом

змахом вій сльозами омита

тому що звичайним серцем

оцім звичайним

людським

серцем на триста грам

неможна отак любити.