Ясний птах

У глушині був ясний сад,

А в ньому жив іще ясніший птах.

Ніс в своєму співі дар розрад,

І не плутавсь він у співчуттях.

Таким вважали всі характер птаха

І взирали його постать лишень так.

Читали його історію на сторінках альманаха,

Чекали, щоб птах подав хоч один знак.

Любили всі звірята того птаха,

За фантомну доброту, що він давав.

Та з'явилась якось в них одна комаха,

Що вирішила показати, все зло, що той їм завдавав.

Не вірила вона в примарну ясність птаха,

Немов би знала, що в нього щось та є від супостата.

Життям вона була ще та бідаха,

А від так, стала постать та її рогата.

Доводила вона звірятам свою правду,

А ті у відповідь несли:

"Проклянеш ти нашу всю громаду,

За ці діянія свої,

Уже й жалію, що ми тебе тоді спасли"

Взяла комаха все у свої лапки,

Пішла проти пташиной ясноти.

Робила лиш на себе вона ставки,

Й не покладалася на примарнії казки.

І згинула уся звіряча та громада,

За ними й птах разом поліг,

Не було в честь перемоги ніякого парада,

Бо не було кому його вести.

Й лишилася комаха,

Що весь час кроликом була,

Одна єдина на весь світ бідаха,

І не раділа, що перемогу здобула.

Були у неї лишень роги,

А від так є ще й і крила,

Відганятимуть вони усі тривоги,

Та кролиця й досі не щаслива.