1:15

В нашому «можливо зустрінемось влітку»

Ключовим словом було «можливо».

Чому ми знову листуємось щоночі, не думаючи про те, які ми були щасливі не маючи грошей?

Відверто, я тебе кохала.

Може й я тебе не знала, але зберігаю досі твої пам'ятні цілунки.

Та бордову помаду, з запахом цигаркового порятунку.

Спіймала тих метеликів й започаткувала на папері, тепер вони вештають десь на галерії

Закружляли навколо, нічого не бачучи відчуваю цілунки твої необачні,

цига́рки останки докурюю вранці.

Дзеркало - розбите вщент від розпачу гудків, і на осколках вірних снів, написано бордовою помадою з димом цигарків

”кохай до скону, амінь“.