Моя Люба Наталія

00091
Публікація: 22.08.2024
Вірш
Завершено

Моя Люба Наталія.

Як зійде сонце, почую, побачу я тебе

Як побачу твої очі, то потону у них

Потону у мріях й спогадах про тебе.

А як подивишся ти на мене,

Та й усміхнешся ти мені

Та й у мене посмішка натягнеться.

Бо лише твоя радість, гріє мою душу

Краще, за теплу ковдру під час лютого морозу.

Бо саме ти як те й вогник, який розпалює велике вогнище як на Івана Купала.

Ти як та зоря, що під ковдрою зіркового неба, вкаже й освітить мені шлях до щастя, а щастя моє-то є ти.

Не вірувала я у щастя почуття кохання,

Аж до поки тебе не зустріла

Та й у самого Бога я повірила,

Бо ти як те Боже Вознесіння, стояла переді мною, от тоді, повірила я у все.

Бо саме ти моя надія, тепло й мрія

Що стоїть переді мною,

Коли святять лише зорі

Бо лише ти моя люба Наталія мала зоря.

18.03.2024

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі