Пророки

Півроку під землю ховались люди.

Пороки із неба несли печалі.

Пророки назвали той місяць лютим.

Пророки щось знали, але мовчали.

По строках віршів розлетілись будні.

Протоки сніги уносили талі.

Пророки поставили вирок - будьмо,

По кроку кували серця із сталі.

Потроху земля просочилась кров'ю.

Пророки повстали, відриньте відчай,

Покорно тримають небес покровлю,

По стропах історії тягнуть вічність.