Окрім сірого бетону

Михайло Розанов

ОКРІМ СІРОГО БЕТОНУ

І коли довкола все здається сірим,

Наче камінь, непохитним і важким;

Не дозвольмо відібрати в себе віру,

Адже з нею кожний крок буде легким!

Лиш вона дарує знов тобі надію,

Юних силу крил одержиш, тож лети!

Більше щастя в тих, хто нею володіє,

Любить й вірить?! — зможе до мети дійти!

Тільки завжди залишайся в ній постійним;

Егоїзм і страх — найбільші вороги...

Біль пройде; з Любов'ю шлях буде надійним!

Еверест підкориш — станеш на вершку гори!

Не віддай, не відпусти і не зречися —

Збережи усе, що знаєш, є твоїм!

Важко? Звісно! Тож Любити далі вчися!

Лиш на скелі завжди міцним буде дім.

Не здолає його грім й життєва злива,

Не пошкодять стін його рвучкі вітри.

Лише з вірою людина є щаслива,

І досягне все — тому сльозу зітри!

Окрім сірого бетону, є міцнішим серце.

Коли Любить, всі кайдани розірве!

Не зупинить його прагнень й жало смерті;

Все здолає серце – перешкодний мур проб'є!