(Надихалась треком Kenya Grace - Strangers)
Хто б міг подумати, що в тій пісні буде про нас.
Настав той день, настав той час,
Коли ти не відповів розчинившись в тумані.
Залишив мене одну, на грані.
І стали ми знов незнайомці.
Не хочу бути я в цій зйомці.
Кульгає сценарій, актори німі,
Знову я у дивній грі.
Знову в тенетах почуттів і бажань
Скільки вже можна цих прикрашань?
Скільки можна вигляд робити,
Що не знав, що серце можна розбити.
На солоні росинки розлетілось мале.
Вона хоче дивитись, а світ весь пливе.
Відпливає в далекі-далекі краї,
Туди, де будинки із наших мрій.
МРІЙ, ДИТИНО! Не забувай!
Всім твоїм болям буде край!
І ти допливеш до своїх мрій
Та тільки вітрила будуть з надій.
А човен збудуєш із уламків отих.
Силу і волю, головне, не згуби.
Вірність і щирість з собою візьми,
Хай будеш одна ти, хай будеш один.
І пуститься в путь, у довгу дорогу,
Хай буде постійно багато тривоги.
Про неї забудь, його ти прости,
Буде вже легше до краю плисти.
Забудь про ті сльози, про милі слова,
Його вже давно із тобою нема.
Немає і сенсу мучитись далі,
Всі спроби втікти твої невдалі.
Бери свої весла із стійкості сталі,
І ти пропливеш крізь море печалі.
Там буде щасливих моментів багато,
Але краще, лиши їх згадати на свято.
Не хочеш гребти? Лети в літаку!
Будь-який транспорт, що тобі до смаку.
Як-небудь роби ти ці кроки вперед,
Маєш вибратись із жахливих тенет!
Не знаю я, скільки часу пройшло,
Але ти поглянь, ніби сонце зійшло?
Так, відкрий очі, поглянь як те сяє!
І соловейко вже десь співає!
Нарешті, ось берег, і всі ті ж будинки.
Ми дочекались цієї зупинки.
Де відпочинеш, спокійно можеш поспати
І не доведеться жáхів чекати.
Бо сни тут солодкі, за цукор солодші,
Такі ти не глянеш десь та й за гроші.
Раптом збереться все щастя в очах,
Та потече по червоних щоках.
Бо ти розумієш, що знову все добре
Немає у тебе більше турботи.
Не маєш ти більше на диво чекати
І починаєш вже сам витворяти.
Все, що захочеш, хоч і не все ти умієш.
Але тепер не тільки мрієш!
Робіть ви ці кроки, хай і невдалі,
Хай і зламались ваші педалі!
Зберіть їх до купи, візьміть трохи клею,
І з цілими їдьте на нову алею.
Там не здавайтесь і знову творіть!
І не давайте собі догоріть.