Рух

Тимчасовість обирає відстань.

Шлях, який не суджено пройти.

З корабля не завжди видно пристань,

Та не бачив, щоб вони боялись йти.

Поки не прийде жінка з косою,

Рухайся вперед, лиш озираючись на промінь.

Бо інакше як жити самим з собою?

Розум твій – то парасолька в кожен повінь.

І не легко дійдеш до фіналу.

Мрії попливуть, згадаєш за любов.

Але сенс життя не буде марним,

Знищуй свій комфорт, щоб зрозуміти роль.