3
Вода зовсім вистигла. Невже я заснула?
Відкрутила тремтячими руками гарячу воду, та з крана не пролилось ні краплі.
Так уже повелось в цьому містечку, що з настанням холодів найпершими на них реагують старі стальні трубопроводи в підвалах будівель. Реагують свищами і тріщинами різного калібру, прорваними прокладками на фланцевих з’єднаннях, бригадами сантехніків в засмальцьованих спецівках у сирих підвалах та балонами з карбідом біля під’їздів. А також багатогодинною відсутністю води.
Довелося вилізти з літеплої ванни, накинути махровий китайський халат на мокре тіло і босоніж почалапати у спальню. Гардеробна посміхнулась різнобарв’ям одягу і лавандовим ароматом засобу від молі. У відповідь я зосереджено примружила очі й упевненою рукою дістала звідти джинси й теплий светр.
Сніг скрипів під ногами, як незмащені колеса старого воза. Ліхтарне світло розсипало під ноги діаманти. І як тільки люди не розуміють, яке шалене багатство чекає на них тихими зимовими вечорами серед пустоти вулиць? Його тоді можна набирати пригорщами, втрамбовувати в поліетиленові пакети і нести через ціле місто додому невідь-нащо. Або ж просто впасти на нього і довго лежати, і, попри те, що стовпчик термометра опустився нижче плінтуса, наново відкривати зірки на небі, даючи їм чудернацькі назви. Потім розповідати всім друзям і знайомим, що відчула себе в ту хвилину другим дядечком Скруджем, який любив пірнати в морі золота. А, може, просто так, лежачи горілиць в снігових діамантах, видивлятися ніч, що чорною кішкою розляглась на цілий обрій. Уявити себе на дні човна, який легенько погойдується на хвилях котрогось з океанів…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!