Нерозуміння

На небі хмари й зорі тають,

а біль у грудях десь сидить.

Від нерозуміння що робити

і як тепер усе спинити,

серце рветься на шматки.

Коли яскраве сонце сіло,

не віриш що воно зійде.

Тут навіть шкіра заважає,

а біль ніяк то не минає.

Пусти й забудь тепер мене.

Чим довше дивишся на небо,

тим більше бачиш в ньом зірок.

Пошуки тепер - життєво кредо

всі різні, але все одно пісок.

Свою одну ніяк не знайдеш...

Поки літаєш, шукаючи ті зорі,

ти знову втратиш сам себе.

Це як шукати перлу в морі

в якому усі риби хворі,

потопишся, рятуючи тебе.