Гроно? - 18.06.2024

Подаруй мені те гроно,

Навчи нового розумного слова...

Але найбільше прошу,

Віддай себе мені на милість

Я буду читати й писати тобі вірші,

Уривки, фрази, букви чи цілі романи

Кінець яких так і не написали, щоб ми разом гадали який чекав фінал цих персонажів.

Я буду тебе змушувати говорити,

Щоб почути твій голос і кожного разу розуміти як без нього я більше не можу.

Я буду змушувати тебе робити це щоб пізнати глибше,

Бо... так, я жадаю твого тіла

Але це дрібниці

І я благаю тебе про більше

Бо знання є мука і як скажуть інші це є сила також, але насправді рідкість

(Бо люди не вміють користуватися власними знаннями коли справа в чомусь такому особливому та чутливому і мова не про дотик)

Або ж можливо вони скажуть що в моїх вподобаннях є щось збочене стосовно мук та болю,

Та клянусь це інше, цього разу це є зовсім інше і не більше

Це лише захоплення тобою.

Нерви, втома і зайва активність

Це все є з цим ціле,

Але я не впевнена чи доцільне

Запитаю тебе знову чи щоразу як буде нагода, але не повірю ніколи

І буду рахувати хвилини

До наступної зустрічі знову,

Щоб потім благати про її закінчення скоре

Бо не витримаю цього

Не маю сміливість коли дивляться інші

А твій погляд мене безмовить.

Ти знаєш що мені не потрібно воно,

І що слово забудеться скоро якщо не запишу.

І що насправді я ніколи не попрошу тебе цього...

І що як почну читати тобі щось неодмінно зіб'юся на півслові

Але й для правди тут місце знайшлося.

Я пишу вірші думаючи про тебе ,

Це стала як рутина чи основа.

І я гадаю що буде справедливо піти далі наугад

Так само як ми граємо чи грали якось з тобою в шахи,

Я не впевнена у своїх кроках

Але мене не цікавить перемога.

Та чи знайдеш ти тут ще щось, щоб не змогла сказати

Можливо тут досвід допоможе?

Хоча знаєш, скажу тобі цілком таємно

Зі мною можна інакше

Лиш на пряму все запитати

І я тобі скажу, якщо сама буду відповідь знати