Музеологиня. Нарис

У міксі старого й нового,

Немов у рaю,

Строкату вона тче долю,

Чужу та свою.

І в різних сегментах Всесвіту

Знаходить красу, і знов

Проголошує ясність кольору,

До найтонших ліній любов.

У міксі забутих істин,

Немов у пітьмі,

Вона запалює іскри в тобі й мені,

І до небокраю линуть Її уста,

Мов піднебесна зграя,

Молитва тиха й проста.

*До Дня Музеїв України