Я лиш живу і говорю
Я лиш живу і говорю
Не маючи ніякий намір
Не хочу я і не гоню
Та за увагою тих камер
Говорю може дивно, так
А може тихо, несміливо
То хай кричать, я дам їм знак
Мої слова - не ворога, дитини
Якщо нема дороги в рай
Ми власноруч збудуєм сходи
В серцях ти страху не шукай
Ми не чекаємо погоди
Пройдемо темінь, грім і зливи
Не буде в світі раю - навіть пекло
Та що би там не говорили
Свободі в серці нашому не вмерти
Ми не дамо, ми станемо стіною
Якщо зруйнують цеглу всіх мурів
Уже достатньо на планеті гною
Як не дослухаються наших слів
Не вбачать крики, може й ріки сліз
Але почують шепіт сили й волі
Від нього не сховаєшся, він скрізь
Він з нами, він з тобою, він - зі мною
Бо кожен з нас борець, козак, сміливець
Бо кожен в своїй суті захисник
Бо кожен з нас, де б не був - Українець
А ворог чорнокрилий майже зник
І зникне, знаю, на колінах буде
Стояти перед кожним він із нас
І вірю я, ніколи не забуде
Той шепіт, що зламав його нараз
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.