буденне (в окупації)

1.

вітер бавиться барвистим листям...

раз по раз виблискує промінь сліпучий

від сонця, що в хмарах важких у полоні

та обіцяє день без дощу.

пташиного співу не чути... -

чути гармати за містом

то одиночні,

то залпи... - війна.

зрадники,

ряжені козачки,

зайди москалики - злодії у машкарі,

бандюки все ще продовжують бавитися у визволителів, захисників,

у добрих політиків та діячів розбудови

і наче у карти грають в державність, в республіки... -

з України цинічне знущання злодюжок ця вся війна, розпочата котра ксенофобом кремля...

і нині ця бойня - жорстока буденність,

проза буття,

повсякденність,

злидні,

депресії,

апофеоз глупоти,

що радіє полону,

байдужа до вбивств,

до знищення міст,

до спалених сел,

до людей без осель

на рашистом вкрадених землях...

...дихає холодом осінь.

красиво та плавно, граційно

обпадають дерева -

безлисті одразу старіють,

сумні у роздумі тримають крихкими гілками

хмари вагомі та сонце.

і до людей осудні

хитаються кронами,

зі скрипом дряпають небо...

2.

коли з дерев обпадає листя... - сумно.

коли квітка ронить пожовклі пелюстки... - боляче.

коли сонце затуляють хмари... - небо прогинається в горі.

коли вбивають кохання... - гинуть світи.

сліпі душі тоді світляками штовхаються,

б'ються,

гинуть,

згасають з відлуннями битого скла,

зникають у небутті...

коли вмирає кохання... - панує темрява.