Переміни

Гул міського життя

Втрачена польова зоря.

Покинуті княжні поля.—

Моєї цариці ночі казки

Котрі читали із вечора батьки.

Під спів солов'їв світали дні

Даруючи думки ясні

Віднині ж сховані вони

У пам'яті понівечених малюнків —

Моїх дивних візерунків.

Тихі в душі перекрикнутих звуків

І переданих вітрами перегуків.

Згорали під час буревію

Та мовчали перед безгомінню

Твоїх суворо-карих очиць.

Лиш годинник ходив туди сюди

Нагадуючи про швидкість життя

Мені пророчого майбуття

Десь там у далеких гаях

Мені незнайомих краях

Де твої тонкі уста шептали слова

Цілуючи до світання палкі вуста.

Чуючи шалене серцебиття

Мого зляканого єства.