Земля у відчаї

Земля у відчаї

Ці люди схибнуті на війнах.

Не вміють жити в мирі.

Моє лице потрощене, розбите.

То тут, то там вбивають,

лишають чорні вирви.

А я ж красива! Зелена літом,

зимою біла, восени барвиста.

Весною прокидаюсь,

залита сонячним промінням.

Усе продумано всевишнім.

Мені так гірко, важко…

Згорілі дерева, розбиті хати.

Це вид із іншої планети?

Погубленої ідіотами,

скаліченої, проклятої?!

Ось розізлюсь і скину весь непотріб.

Сама собі хазяйка.

То ж думайте, поки не пізно!

Хоча надії мало. Шкода…