Пітьма
10097
Сонце заходить, а ми у дорозі –
Шукаємо правду земну.
Не боїмося ні вітру, ні грозів,
Ні нечисть лісну й Сатану.
Тьма наступає, усе пожирає,
Несе у собі вона страх.
Там ворон віщає, життя помирає,
Надії стираються в прах.
Приспів:
Та нас ніщо вже не зупине –
Ні смерть, ні Люциферська жесть.
Та навіть якщо ми загинем –
Безсмертні – наша слава й честь.
Лісом ідемо ми і відчуваємо –
В лісі оцім не одні:
В спину хтось дихає – точно ми знаємо,
Мабуть, чорти лісові.
Чорнії хмари, грім та удари,
І дощ все сильніше паде.
Диявольські чари, потворні примари,
Та ми зі шляху не зійдем.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯