від безсоння

відкупорюю пляшку (не знаю, на радість чи на біду?...)

та поставив на стіл...запалив...попіл скидую у кришталь.

задивився як місяць мовчанням стіканням тече в пустоту -

в павутинних тенетах пітьми весь обплутаний срібний жаль.

...відриваю свій погляд застиглий в задумі в нічне вікно.

наливаю неспішно у тиші мовчань та нудьги самот

це домашнє червоне чудове густе мов лікер вино...

п'ю повільно, смакую, ковтаю рубіновий сум марнот.

а у небі порізаний лезами хмарення місяць вже весь -

аж хитається в подиху...мається в розпачу з відчаю ніч.

і тополі благанням здійняли мов віхоть у вітах хрест

аби день розпочався радінням та славою сонцю в стріч.........