Просто вірш

Цей вірш як ознака життя.

Поет я.  Кат буття розтяв.

Звичайні речі, я вже скучив.

Але не всім вже стане лучче.

Цей вірш як прояв не хвороби.

Агресії до нас худоби.

Смак вбивства нам не довподоби

Але цей звір... Він сам приходить.

Цей вірш в думках читаю криком.

Я не мовчу, не без'язикий.

Звичайні дні! Ми вас повернем.

В нас в ЗСУ, всі мов Говерли.