Ловець сомів

Паду на дно, заплутавшись у сітях,

Болотом солодовим захлинаюсь, -

Ради мого ж добра брехня у квітах, -

Чужі і рідні - вже не розбираюсь.

Вусаті соми ліниві наді мною

Одне об одного тілами труть

І топлять давлять з висоти вагою

Кудись униз в колючу каламуть.

Я вже на дні, я біля лісу,

Встаю і, шпортаючись, йду углиб.

Очі закутані у дим завісу, -

Навпомацки тікаю від летючих риб.

Паду і рву на собі сіті-павутиння,

Ховаюсь між деревами у листі,

Нитки із срібла зв'язую в сплетіння,

Вплітаю світло сховане в намисті.

Беру гілки, скрутивши в коло,

Натягую на них той візерунок,

Як оберіг від темних слів і снів, і всього злого,

Як мій останній порятунок.

Візьму його, як щит, у ліву руку,

Й здіймусь у гору під небес склепіння,

Скую там меч із блискавиць і грому звуку,

Що зцілить душу і очам верне прозріння,

Що знищить все те сомове насіння.

грудень 2019 - 14.07.2020

Настрій: Hurts - Liar