***

Розплітаю вербові коси,

Хай купаються у ставку.

Ізмарагдово-срібні сльози

Заховаю в зелену ряску.

І накрию води покривалом,

А ізверху - рогіз й очерет.

Ніби тут їх і не бувало,

Наш із річкою буде секрет.

Плесо стишиться, дзеркалом стане

В рамі із осокових плетінь,

Сіль розчиниться й мулом осяде

В неба зоряного глибочінь.

Місяць зійде, погляне донизу

І набуде здивованих рис,

Милуватиметься на картину

"Купіль в небі вербових кіс".

11.06.2024