гість (майже готично).

мій дивний гість...ввійшов нечутно кат.

осудний зір спрямовує у душу.

стискає серце льодова рука,

аж стало так і холодно, і...душно!

читав сувій бурхливого буття.

палив роки увічнені в папері.

складав весь попіл в чорне латаття,

виблискує яке скляним фужером.

а потім враз розкинув сіру сіть

та викрав світ..і я знімілий сліпну!

та відчуваю в темряві політ...

життя усе вже стало не потрібне.

і дивний гість мов тінь крихка мовчання

у серце вклав нестерпний біль печалей...

...мій дивний гість мов тінь крихка мовчання

улаштував у танцях маскарад,

розвіяв в попіл мов дощем кохання

та бурмотів захекано не в лад

- ...ти пив життя із келеха любові?...

відпий тепер із лотоса пітьми... -

зронив він слово біля приголов'я

та маскарадні маски скликав до суми.

схилився вмить, сумну сповідав сповідь,

життя чиєсь марнотне та пусте.

спинився але раптом напівслові,

поглянув знов на сплячого мене.

у посмішку скривив лице в гримасі.

подякував відлунно в тишині.

у повний зріст став Всесвітом одразу,

де був лиш я, один, в самотині.

...і дивний гість в уявності розрадній

махнув плащем, розсипався на прах.

"remember!..." - залишив мені не згадку

на серці,

у душі

та у думках.................