поет

вирвати серце

і вкласти побожно

до алтарю,

честь мистецтву віддавш.

кров'ю стікати,

божевільно всміхатись;

мені треба

більше,

глибше поріз.

я витягну з себе

емоцій примару

і в дар всім живим

присвячу

власний біль.

софіти на сцені,

всі очі прикуті

до тих, хто життям

торгувався на втіху

усім глядачам,

сп'янівшим від смерті,

життя,

вина,

лиха.

усмішка яскрава,

очі скляні,

вистава завжди

продовження має.

голодні зітхання

і галас підбурень,

дозвольте хоч мить

тиші млявих обійм.

поету не стало

жалітись на біль,

його кожну краплю

вкладаю в рядки.

колись

зійде сонце над театром тьмяним,

а поки

танцюй,

розважай,

яскравіше

сяй.