Я знов на межі

Рубіном краплина вина зірвалась і впала, а може то кров,

Я знову по лезу йду, ноги скривавлені знов,

В один бік безодня, а в інший ще глибша пітьма,

Шукаю я сенсу, та сенсу у цьому нема,

Згоряють мости, купи мрій спаленілих дотла,

А я лиш просила для серця окраєць тепла,

Тепер вимагають сплатити всі давні борги,

Та в мене вже й серця нема, тому це вже не має ваги.

Я знов на межі, але брешу, о кляті облудні слова,

Немає у світі отих еталонів добра або зла,

Лиш люди – задарма тебе обдеруть до кісток,

Спаплюжать надії, думки пересіють в пісок,

По одному видруть пір'їни з обпалених криками крил

І лишать зґвалтовану душу серед безіменних могил.

Та більш не скорюся, доволі терпіла биття,

Помре той, хто схоче забрати у мене життя,

Я більш не вагаюсь, я вже перейшла Рубікон,

Тепер Я цунамі, торнадо і Армагеддон.

04.11.2024