Пітьма

Хто ж знав, що ти - та самая пітьма,

Яка химерним димом огортає,

І тягне вниз до пекла крадькома,

Від сліз доріжки зором спопеляє,

І не питає: досі чи жива?

Мурашками вкриває шкіру швидко:

Скула‘, плече, ключиця, стіни, плитка...

Ковтай повітря з дикими очима -

У тебе сам диявол за плечима.

А стихне буревій - постав собі питання:

Чи до душі тобі таке кохання?