Осінь

Осінь

Багряна осінь у віночку

В саду зривала у корзину

Медові груші у садочку,

Калину й горобину.

Виноградом вона смакувала,

Усміхалася теплому сонцю,

Рвала грона й у кошик складала,

Заглядала у кожне віконце.

Цілувалась із вітром зрадливим,

Що з листочків букет збирав,

Розмовляв він із нею грайливо,

Обіймав і безслідно зникав.

Пензлем листя вона фарбувала,

В колір сонця, волосся, трави,

Літо бабине в гості чекала…

Павутиння плели павучки.

Закликала тумани сиві,

Щоб росою на землю упали,

Чи злітали у небо грайливо,

Візерунки у хмарах пряли.

Щедрим дощиком землю вмивала,

Листя падало мовчки з дерев,

Із листочків килим в’язала

Панна Осінь із вітром й дощем.

Птахи в вирій гуртом відлітали,

Забирали з собою і літні дні,

Сумно й тужно вони кружляли,

Залишили на згадку прекрасні пісні.

Опустіли поля і луги,

Затихла симфонія співу птахів,

Витанцьовує вітер із листям круги,

Шумно падає дощ і стікає сльозами з дахів…