Одеські оповідання: справа Франкенштейна

Завдяки свідченням Кравченка я швидко отримав ордер на арешт Франкіна та обшук у його квартирі. Під час обшуку ми знайшли ампулу фторотану, але жодного лазерного ножа, жодних слідів нападу на жертв або, тим більше викрадені органи не знайшли. Лазерні ножі, які Франкін використав у лікарні, взято на експертизу. У планах був ще обшук у гаражі, та ще й багато, де він міг сховати докази. Але поки що спробуємо його розколоти. Це буде важче, ніж анестезіолога – Франкін – той ще жук.

Він сидів навпроти мене насупившись, величезні ручища (качається він чи що?) склав на грудях. Очі опустив. Ну так, фторотан у нього вдома - серйозний доказ, особливо не відвертишься. Мовчить. Але якщо він - маніяк, то щось має його вивести з себе, за щось його можна вхопити.

- Так і мовчатимемо, Вікторе Михайловичу?

- Я без адвоката не говоритиму. Я знаю свої права.

- Адвокат – це добре. На вас чотири вбивства висять. Це, прямо скажімо, дуже серйозна стаття - без адвоката нікуди.

- Які... Які вбивства?! Чого ти мені париш?! Ну знайшли у мене фторотан, а вбивства тут до чого?

- Такі – я підсунув йому фотографії з місць злочинів. - Впізнаєте?

– Що? Що це таке? - Франкін дивився на фотографії жертв.

- Хірургічним шляхом видалено внутрішні органи та очне яблуко. Перед цим потерпілих привели в несвідомий стан за допомогою фторотану.

- І через цей фторотан ви тут на мене вбивства шиєте?

- Не тільки. Видалені органи, повторюю - видалені досвідченим хірургом, пов'язані з вами. Це донорські органи, які ви вилучили з Катерини Іванової.

- Який Іванової? Що взагалі відбувається?

- А ось ця жертва була вбита у Харкові, коли ви були там на симпозіумі. – я вказав на фотографію Тимощук. - Знову не впізнаєте?

Фракії витер рукавом піт із чола.

- На жодний симпозіум я не їздив!

- Ось як? А ваша дружина та знайомі стверджують протилежне.

- Це була якраз версія для дружини та знайомих, які люблять пхати носа в чужі справи.

- Ну, добре, і де ж ви були з 10 по 16 лютого?

Франкін ще більше занервував, закрутив головою. Нарешті видав: - Я був із коханкою в Туреччині.

– Вона може це підтвердити? У вас збереглися квитки чи ще якісь докази цієї поїздки?

- Вона підтвердить, та й прикордонний контроль я проходив, там мали відзначити. Квитків тощо я, звичайно, не зберіг. Ще дружина знайде. Дані коханки я дам, тільки дружині не кажіть! Будь ласка. - уже благаюче сказав цей бугай.

- Ну припустимо. Це ми перевіримо. А фторотан навіщо вам був?

Франкін хвилину ще роздумував, а потім таки наважився.

- У карти я програв. Сильно. А грошей немає, і ось мені запропонували - ти, мовляв, доступ маєш до фторотана. Давай розрахуйся, там ще тобі й грошей на решту вистачить. Ну, я запропонував цьому Кравченку. Він із радістю погодився. У результаті вистачило і з боргом розрахуватися на поїздку до Туреччини.

- Ось вам ручка та аркуш. Все докладно викладіть, у тому числі кому і коли продавали фторотан, також де були та що робили дванадцятого лютого, двадцять першого лютого, третього та п'ятого березня. І докладно, докладно, громадянине Франкін.