Буде день новий

Буде день новий

Обнялися вітер і хмари,

І літали високо в небі,

Ти назавжди пішов від мене,

Ти сказав, що мені так і треба.

Плаче дощ, стукотить по шибках,

Заглядає до мене в віконце,

А я кличу літо у душу,

А я кличу у гості сонце.

Під вікном відцвіли уже квіти,

Бузьки в парі давно відлетіли,

Дню новому не можу радіти,

Я не вмію без тебе жити.

Квітувало у серці кохання

І теплом зігрівало душу,

Ти від мене пішов сьогодні,

Під холодним дощем іти мушу.

А колись тримав міцно за руку,

Милувалися зорі нами,

Місяць нам осявав стежину

По якій ми удвох мандрували.

Ти сьогодні сказав: “Прощавай!”

Зачинив за собою двері,

І, пішовши по стежці удаль,

Розчинився в осінньому сквері.

Осінь пензлем листя малює,

Вітром дує, красою чарує,

Підмітає в саду жовте листя.

Я не буду падати духом,

І не стану сумним падолистом.

А життя навкруги вирує:

Хтось когось розлюбив,

Хтось когось цілує…

Десь у парку двоє гуляють,

В очі дивляться,

І на завтра плани складають.

Буде день новий, буде ранок,

Зацвітуть в серці квіти, загояться рани.

Я запрошу сонце в гості на каву

І життя усміхнеться ласкаво.