Петро Гузiк "Апатія"

Майбутнє розчинилось з димом

В холодній кімнаті існую я

Зі мною моя нова подруга

З прекрасним іменем – Апатія

Порожнє сіре небо впало під ноги

По ньому я йду кудись пустоту

Осінь засипле мене мертвим листям

Я надіюсь що я себе загублю

Загублю, розчинившись в темряві

Обіймами зустріне мене самота

Обійми ці холодні й непривітні

Це моя нагорода за життя

Чергова цигарка помирає в руці

А з нею частково вже мертвий і я

Ми з нею немов самовбивці

Моя божевільна абстракція.

10.11.2024