📜 Результати конкурсу "Фентезі поезії" від АльМор 📜

Електронні книги / #сум (69)

ХВОРІЮ

Зранку важкий підйом,

Щось голова болить.

Буцім стиснув шолом

Й кожну рахує мить.

Дивне якесь чоло.

Мізки киплять уже?

Йду вимірять тепло,

М'ятних зжирать драже.

Стали слова, мов дар,

Важко тепер без них.

Наче якийсь сухар

Кожен мій мучить вдих.

П'ю свій гарячий чай,

Вже обпекла язик.

Може й кричала б "Ай!",

Але він тупо звик.

Ковдра зове у сни,

Знову піду лягать.

Й в мріях собі весни

Буду у ній чекать. 🤧

...

Amara

PHILOSOPHIA

Хто є ви? Повна склянка чи пуста?

І скільки в вас всього й чого налито?

Вода чи келих вкрай дешевого вина?

Чи десь солодке, але й кисле враз мохіто?

Яка в вас оболонка? Чи міцна?

Стакан з паперу чи кришталь яскравий?

З яких матеріалів в вас вона?

Чи ви метал: твердий, та дещо ржавий?

В яких умовах розкривається напій?

Чи де прийнятно вас буде вживати?

Це все дурня — живи в потоці мрій!

Найкраще, знайте, це не забувати! ❤️

...

Amara

Absurdum

Буває сидиш одна,

А поряд нікого нема.

Й ніхто не скаже "Кохаю!",

Не зробить у ліжко чаю.

В обійми не огорне

І в сні не згадає тебе.

Не візьме за руку у мить,

Коли твоє серце болить.

І всіх нас таких не злічить,

Хто вдома самотній сидить.

Чому ж при такому числі

Нема половинки мені?

...

Amara

АРЛЕКІН

Затихла музика, погасли всі софіти,

Ти повертаєшся до себе в темноту.

А там костюм пора новий надіти,

Під ним ховаючи душевну пустоту.

І нова сцена, нові маски, ролі.

І нова публіка, яку ти веселиш.

Бо бути клоуном — як забаганка долі,

Яка вважає, що усіх мудріш.

Та номер скінчено і всі тебе забули —

Такі як ти в театрі кожнім є.

А те, що душу на кусочки розітнули,

Кого хвилює, це ж лише твоє.

І хоч актор ти вищого гатунку,

Без підготовки враз зіграєш короля.

Та не чекай ти кращого дарунку,

Ніж витягати з шапки всім кроля.

Удома ж скинеш усмішку зрадливу,

Візьмеш папір і гусяче перо.

І, в почуттів шаленому напливі,

Покаже лик в віршах сумний П'єро.

...

Amara

"Mutability", Shelley (1816) ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

Ми спим і труємось у сні.

Прокинувшись, приречені страждати.

Сумуємо коли на самоті,

Безỳтримно кидаємось в розваги.

Минеться ця безглузда маячня,

Геть інше завтра змінить вчора.

Нас всіх поглине бáйдужа пітьма.

В мінливості затреться світ довкола.

ОРИГІНАЛ

We rest. – A dream has power to poison sleep;

We rise. – One wandering thought pollutes the day;

We feel, conceive or reason, laugh or weep;

Embrace fond woe, or cast our cares away:

It is the same! – For, be it joy or sorrow,

The path of its departure still is free:

Man’s yesterday may ne’er be like his morrow;

Nought may endure but Mutability.

...

Леонід Данільчик

Маска

Для кожного я маю маску,

Щоб викликати почуття.

Люди кажуть: "Ти прекрасна",

Та я не знаю де та маска, а де я.

Для тебе недолуге дівчисько,

Для іншого майже філософ.

Ти думаєш що підійшов близько,

Але навіть не пам'ятаєш,

Що в моєму імені стоїть апостроф.

Сьогодні я сонце,

А завтра лиш тінь.

Та завжди я наодинці,

Хоч і оточують мене чужинці.

Вже не знаю де та маска, а де я.

Вона вросла в мою шкіру,

І я не стала з цим щаслива.

Та з нею я порину в забуття.

У вічне забуття…

І забуду, що в моєму серці діра.

18.05.2023

...

Fröhliche Kitty

Півмісяці на долонях

Набагато легше зрозуміти, як влаштований Всесвіт та яка природа живого,

Ніж в метро дивитися на руки тендітні, які все сильніше й сильніше стискаються.

Набагато легше забути про найгірше в житті та проблеми світу,

Ніж бачити, як сильно вона старається стримувати сльози.

Набагато легше розгадати найскладніші таємниці та злочини,

Ніж причину її півмісяців на долонях.

Набагато легше з кимось познайомитися,

Ніж бачити незнайомку у потязі...

...

tristis_vibe
16+

Живий мрець

Безсонні ночі я проводжу,

Наодинці, лиш з собою.

Чи то живу, чи то вмираю,

Вже різниці не вбачаю.

Вже, як наче під труною,

Гнию живий і сам з собою.

Хіба життя це? Хіба воно?

Хіба воно безглуздо так минає,

А я десь фоном споглядаю?..

Немов мене і немає.

Іноді і справді забуваю,

Що десь там за вікном бурлить життя.

Людські голоси вже не пам'ятаю,

Та й чи потрібен їм я?

Я – це лиш думки,

Самотність, безкінечні муки.

Приречений ходити по світу мрець,

Чекаючи, коли настане день з життям розлуки.

23.12.2022

...

Fröhliche Kitty

Моя нескінченна самотносте.

Вітаю тебе удома, моя нескінченна самотносте,

Як мало тебе не було і ось знову

Тримаєш відкриті долоні повні

суму і безтурботності.

Вітаю тебе поза домом, в далекім краї,

на чужині.

Тут болем просякнутий кожен щасливий

промінь,

що звістку печалі несе від тебе мені.

Ну як ти, моя самотносте? Скільки людей

розлучила, скільки звела ти їх?

Навколо безмежжя людських розбіжностей,

а мені інколи добре бути в тобі.

Я знаю, люба самотносте, ти ховаєш в собі

неписану кількість ніколи небачених

почуттів.

Притягуєш до себе млосністю, безкраїм

сузір'ям різноманітних снів.

Прощай же, моя самотносте, лети собі

за хвилею буйних вітрів.

Торкай вже інших калейдоскопом своїх

чудернацьких ніжностей,

Згубися у цифрах одноманітних холодних

днів.

...

Shori No

Сумна (пісня)

Чому ти знов сумна? -

Печаль тебе сповня.

Чи в тім моя вина,

Що ти така сумна?

Чому

Я чую жаль в твоїх словах?

Ти знов

Ховаєш біль в своїх очах.

Сумна

Не має прихистку душа.

Чому ти знов сумна?

Печаль.

Твоя печаль не має меж.

Тебе

Покрила плетивом мереж.

Сповня

Твій зір затаєна сльоза.

Печаль тебе сповня.

Чи в тім

Твій біль, що стали мовчазні?

Моя

Душа стомилася в борні.

Вина

Моя, що не знайду слова.

Чи в тім моя вина,

Що ти

Мов диво-квітка чарівна,

Така

Прекрасна, чиста як весна -

Сумна?

І серце жалем наповня

Що ти така сумна.

...

Роман Тихий

Сколки райдуги (пісня)

Ніч.

Темна темна ніч.

Із зоряних віч сльози капають.

Дощ.

Цей вогненний дощ,

Незбагненне щось - сколки райдуги.

Ніч. Дощ.

Сколки райдуги.

Там,

Де небесний Храм,

Виграва орган колисковую.

Біль.

Мій забутий біль

Серце рве навпіл, душу сковує.

Там біль,

Мій забутий біль.

Ти.

Де тебе знайти?

У які світи шлях проляже мій?

Сон.

Ти мій давній сон,

Мій казковий сон - мрії зоряні.

Ти - сон,

Мій казковий сон.

Лиш

Знаю -ти не спиш.

Ти як я не спиш, зорі слухаєш.

Спів.

Нас єднає спів,

Зоряних світів тиха музика.

Лиш спів.

Нас єднає спів.

Час,

Що покликав нас,

Обірветься враз в серці раною.

Ніч.

Тільки темна ніч

Скотиться із віч сколком райдуги.

Час - ніч.

Сколки райдуги.

...

Роман Тихий

Ніколи не пробачу

Ніколи не пробачу отих

затьмарених людей,

що триколор свій прославляють

за втрачені життя,

покоління синів та дочок

рідної землі.

Ніколи не пробачу

вбивство, сльози, біль

батьків, які ховають

свою малу дитину.

Цій дитині ще б жити й жити

посміхатись, гратись та рости.

ставати сильною розумною,

створювати щось невимовне

гарне та своє.

Ніколи не пробачу той страх,

жах, що пережили

мої люди, які зі мною живуть

та ходять по цій землі.

Вони пекло бачили не у вісні

і не паралельному світі,

а наяву, оті вибухи,

розстріляні машини,

тіла, що не можна поховати

через постійні автоматні черги..

Ніколи не пробачу я тим боягузам,

які прикриваються простими мирними людинами

ними захищаються немов щитом, а потім.

Розстрілюють людей, які просто хочуть

покинути це страшне місце.

Ніколи не пробачу тих то жив тихо

плів інтриги за спиною у простих людей

тих хто переметнувся на інший бік тільки забачивши

свій уявний триколор.

Ніколи не пробачу тих хто

розуміючи куди йдуть.

Нічого не зробили для того, щоб не піти

та тих хто своїх же відпустив.

Я не пробачу вам ніколи

кров, біль, сльози, страждання,

жах, тортури, ґвалтування, катування,

крики, сльози, знущання, відірваних кінцівок

Мого Українського народу.

Всі МИ Ненавидимо вас

Ви можете битися в агонії, будь ласка,

ви можете нас цим позлить, але ви отримаєте своє

у мільйону розмір й рожеве те

свій імперський вік в лайні якому і жили раніше.

А ми з попелу повстанемо мов фенікс і злетимо

і станемо в рази сильнішими, а ніж були.

07.11.22

...

Тетяна Фан

Осінь

Я лежу на своєму ліжку.

В похмурій кімнаті гуртожитку.

І ти більше не полежиш зі мною,

Не буде ніякого розвитку.

Прокидаючись кожного ранку,

Маю хоч одну думку про тебе.

А це навіть не любов була,

Лиш далекі якісь силуети.

Це справді була не любов,

До неї ще дуже далеко.

Це була навіть не дружба,

Ми не знали багато секретів.

І я не розумію, чому ж

В один момент все так різко змінилось.

Чи може вже не комфортно,

Чи може нова вже з'явилась?

Але.. ти просто втік.

Не пояснивши, що було між нами.

І знову я закриюсь від усіх,

Під тими сімома замками.

...

шум ю

ІРЖАВИЙ АВТОБУС

Цей холод осінній

Розбива всі мої мрії.

Збиває щасливий політ

І занурює тіло у лід.

Я втратив майже усе:

Радість, ідеї, кохання і сльози.

Життя повз мене іде,

А я, мов привид, стою біля дороги.

І чекаю на той іржавий автобус,

На ту колісницю, ну бодай коня,

Щоб забрав мене із світу невзгоди

І відвіз далеко у світ магії й меча!

...

Міністр (без) культури

Розуміння життя

Стараючись зрозуміти тебе,

Я втрачаю себе.

Любов, що була вказівною зіркою,

Перетворила моє життя в жахливий сон.

Стараючись прокинутись,

я знову піддалась твоїм солодкими речами.

Клянешся в коханні,

як в свій предсмертий час.

Одна посмішка - одна сльоза.

І я знову в твоїх обіймах,

Забуваю шлях назад,

Стаючи залежною від твоїх почуттів.

Жадаю цієї любові, як божевільна.

Вона ж така солодка,

Неначе нектар богів.

Не бачачи твоїх гріхів, що душу загублять мою знов.

Заберуть ті щасливі моменти щастя.

Вбиваєш мене щораз,

Коли прошу я допомогти.

В очах моїх сльози,

не залишилось місця для тепла.

Я в пастці звіра, що грає зі мною в життя.

...

Серпневе дівча

Я знаю ти

Я знаю ти майбутнім станеш.

Ти не відав свого життя за дарма

те, яке дала тобі твоя мати.

В момент її найбільшого болю у житті.

Я знаю ти майбутнім станеш

для тих кого зараз у колисках

підніжну мелодію з вус мами

мале маля тихенько засинає.

Я знаю ти майбутнім станеш

для кожного того хто зараз є.

Хто вчиться не жаліючи ні сну, а ні себе.

Бо він знає, яка ціна за це платиться.

Я знаю ти майбутнім станеш

для тих хто колись боявся бути.

Щирим, відкритим, дивним не таким.

Бо знає, що він немає права більше.

Втікати від себе самого.

Я знаю ти майбутнім станеш...

Ні ти їм став, бо душа твоя полетіла

в небеса на крилах лелеки, що прийшла

тебе провести востаннє на твердій землі.

Бо ти не станеш більше вже на неї.

Ти не бігатимеш по ній й не мріятимеш

сидячи в полі серед пшениці.

На жаль ти на віки закрив очі й ліг в

холодну землю.

11.01.2023

...

Тетяна Фан

Вкрадене дитинство

Світе, о світе...

в мене дитинство вкрали.

- Хто ?

Світе вони оті "рускиє".

- Хто такі?

Вони наче народ, але для мене

вони страшні монстри.

- Які?

Дорослі говорять, що вони "орки".

- А для тебе?

Для мене вони нелюди,

які хочуть забрати моє життя

та моїх рідних.

- Як вони?

Вони...Тата немає поряд він пішов нас захищати.

Мама ходить сумна, хоч мені та посміхається. Часом я бачу її червоні очі.

Сестра в мене ще маленька та то й добре, що вона не бачить і не чує отого, що є довкола.

- А ти, як ?

Я тримаюсь. Мамі звісно не показую, що страшно.

Намагаюсь бути мужнім. Допомагаю із сестрою та слухаюсь.

І ще міркую я можу допомогти.

- А, що ти вмієш робити?

Я добре малюю, співаю, а ще добре граю в шахи.

- Ти сам навчився в шахи грати?

Ні. Мене дідусь навчив.

-А де він зараз?

...його нема, його забрала війна...орки.Він був в себе вдома.

Вони прийшли і його забрали. це мамі розповіли сусіди...

Вона довго плакала тоді...

- А, як ти зрозумів, що його більше немає?

Я трохи почув, коли мама говорила телефоном.

Так і зрозумів, що його більше немає.

Питати в мами не став не хотіла, щоб вона ще більше сумувала.

-А де бабуся?

Її давно вже нема...то й добре.

-Ти сумуєш за ним ?

Так. Він дуже добрий був, завжди мене бавив.

Казав, що я на нього схожий. Я дуже

любив з ним гуляти та грати в шахи.

-Чого б ти хотів зараз?

Я хочу, щоб тато повернувся додому і більше ніколи не йшов нікуди далеко.

Щоб не лунали сирени. Щоб мама не плакала.

Щоб загалом ніхто не плакав і ніхто нікого не втрачав.

- Де ти хочеш бути?

Я хочу бути там де мої рідні, там де моя земля,

де мій дім, де мої друзі.

- Ким ти хочеш бути?

Я хочу бути вільним; говорити те що хочу;

робити те що можу; допомагати своїм йти до кращого майбутнього.

Я ХОЧУ БУТИ ВІЛЬНИМ В УКРАЇНІ.

5.08.22

...

Тетяна Фан

Небуття

Я пережив війну з самим собою

І умертвив людину, що жила тобою.

Вона шукала упокою

Та зовсім не жадала болю.

Перетворила ти її в живую зброю,

Яка навічно загубила волю.

Примарна тінь торкнулася рукою

Душі огорненої тьмою.

Я бачив, як сяяла та чистотою

Кохання справжнього до болю.

Не обділиш такую душу ти красою,

Якою б не була жорсткою.

В моєму серці ти неслась грозою

Та винятковою, не злою.

Але так краще, нам з тобою

Хоч і не вирішили все між собою.

Та знаю я, пройдуть літа

Вже не згадаєш ти листа,

Що я пишу у відчаї, й пітьма

Стає останнім свідком того дня,

Що відкриває шлях мій в небуття.

Прощай й прости – це каяття,

Прийми же ти мої останнії слова

І буде вільная душа моя,

Яку так довго зігріва любов твоя.

...

Peter Kaspi

Вірш невідомого поета

Я пишу вам цього вірша.

Але не виходить,

Пальці замерзли.

Тільки третя ранку

І цей вірш останній.

Я скоро вмру, уперше.

Я сиджу під завалами будинку.

Раніше цілого.

Зима, на дворі мінус,

Але тепло в душі моїй.

Я не жалію,

Життя прожите гарно.

Хоча і коротке, ще б декілька днів,

Написав я б тоді не один,

А два вірша.

І обидва прочитали б усі,

Ви.

...

Xonna

Не сезон

Мені для тебе нічого не жаль,

Хоч сонце, хоч вітер, хоч гори,

Мені, аби ти мене обійняв

У цю годину негоди.

Сказав, як завжди, що я - твоє життя:

Руками, словами, очима.

Мені, хоч би слово, й моє укриття

Залишиться десь за плечима.

Вже тліє надія, що це довгий сон,

який ніяк не скінчиться.

Що кожної ночі, знов не сезон,

Щоб нам з тобою зустріться.

...

MaL_Vi

Вицвіле фойє

Як годинникова стрілка - ти так тремтиш,

Нові образи - обріж, старі - залиш,

Лиш хвилинна згадка, секундний стан

Ціпкою згадкою тебе здолав.

Зламав, мов вітер хиткі жнива,

Тобі до скону вдавати, що ще жива,

Як фенікс багряний, але - без крил.

Надія, що ребра трощить тобі, мов штиль.

Жевріє сонце й сходить у теплий ґрунт,

Туди, де темно, страшно, і де завжди бунт.

Те місце, дуже схоже на твоє.

Пусте, безлике, вицвіле - фойє.

...

MaL_Vi

Душа

Як свічка горить до останньой хвилини

Так і біль у душі до кінця не згаса

Він у серці кинджал, він стражданню властивий

Він погубить усе, що колись ти кохав

Переслідує в снах, не дає відпочити

Куди не поглянеш - лиш він у думках

Коли це скінчиться? Чи буде можливим?

Питання одне, а дій все нема

І попіл печалі, як пісок у пустелі

А радості холод десь в далечині

І щастя бува тільки в виході з неї

А щастя в дрібницях, воно є завжди...

...

Katie.kao

Вона завжди вдивлялася так

Вона завжди вдивлялася так,

Неначе знала, що зовсім скоро,

Усе скінчиться: на її вустах

З'являлася усмішка умиротворення.

Коли ж до ніг підступала зима,

Як комір біла її сорочки,

Вона бувала завжди сумна,

І сум спихала на хворий жовчний.

А потім той приступ її вбивав —

Вона говорила про чорний фатум,

Про те, як відчай її впіймав

І вона любов віддала в уплату.

Весною вона говорила — зникне

Бо літо що прийде завжди нестерпне,

Щороку до нього ніяк не звикне —

Бо тіні давні схвильовує спека.

Але воскресне, в осінній холод

І все скінчиться тоді остаточно:

Можливо зустріне любов наголо,

А може відпустить дошкульний жовчний.

Вона завжди говорила так,

Неначе знала, що зовсім скоро,

Усе скінчиться: на її вустах

З'являлася посмішка умиротворення.

14.10.2021

...

Володимир Каразуб

Червоні ниті

Хотілось красиво, корисно і свято жити,

Чи зовсім не жити — так легше, але ніяк…

Лежать серед міста сніги,

Червоною ниткою вовчої крові зшиті.

А як воно вийшло?

А біс його знає — як.

Кричали на мене мовчанням віки й дороги.

І тихо, як полумʼя свічки, світило в мені моє.

У пʼянці буваємо ніжними-ніжними,

А у любові — строгими.

А перед смертю простими.

Так воно є.

Хотілось красиво, корисно, весільно… хоч якось — жити!

Я танцював на воді, на душу накинувши світ,

До горла любов підкотила.

Болючого щастя миті

Стояли над серцем, неначе пекельний лід.

Не хотілося спати.

Вкривалися ніжним словом.

У вечір наївний тілами пахла трава.

Усе відбувалося за вічним законом крові,

З якої то янгол, то інший якийсь випливав.

...

Табакєра

Втрачене літо

Легка блакитна сукня, волосся довгі коси

Нагоди бути дружкою мені не підвелося

Підбори обирала неначе Попелюшка

Минув давно той серпень, та досі я не дружка

Легка блакитна сукня, висить у пильній шафі

А може її розірве одним з отих снарядів

Обрізала ті коси, забула вже про сукню

Те літо молодеє не в змозі повернути

...

korfova
12+

БЛОКНОТ

я думав, що краще не думати

я гадав, що краще не гадати

я кохав, а краще не кохати

я не вмирав, а краще помирати

ніж не чути солодкий голос твій

ніж жити без твоїх чарівних вій

ніж не торкатись твоїх ніжних губ

ніж у серці, а я вже труп

ти мене зненавидиш, може і пошлеш

ти скажеш, що я останній ідіот

ти в моє серце більш ніколи не прийдеш

а я віршик запишу у блокнот

...

Міністр (без) культури
12+

ТЕБЕ ЖАДАЮ Я ПОРОЧНО

Я пам'ятаю кожен краєчок твоїх губ,

коли ти беззастережно сміялась мені в очі.

Я відчуваю пекельний холод твоїх рук,

котрих торкався, бажаючи спокійной ночі.

Я вдихаю запах твоїх парфум,

хоч таки не знаю точно:

це суничка чи все-таки ізюм?

Тебе жадаю я порочно!

Я чую твій веселий сміх,

коли ми дуркували на дозвіллі.

Ще б трохи і мене б полинув гріх,

та я, придурок, зупинив свої уста невмілі.

Я перестаю дихати й гадати,

коли чую солодкий голос твій.

Тепер я можу тільки уявляти

сонну красу твоїх прекрасних вій.

Як я можу до когось щось подібне відчувати,

коли тебе в той проклятий день зустрів?

Знав би я що тебе мені ще довго не видати,

своїх очей би ніколи не відвів...

...

Міністр (без) культури
12+

НІХТО

Краса твоя мене без шансів полонила.

В очах твоїх бездонних я втопивсь!

Згнила серця мого половина.

Чому ж я раніше не спинивсь?

Зимою зчарувала бездиханно

Пара з вуст твоїх таких тонких...

Я кохав вас невблаганно.

Погляд твій просто не з людських!

Був би я якимось відьмоловом,

Тебе б, напевно, вже спалив!

Зараз не потішиш навіть словом,

Кого ж я в дідька полюбив?

Тіло моє пронизала шкіра гузки,

За день душа померла разів сто,

Розум мій розлетівсь на друзки...

Я більш не людина, я - ніхто!

...

Міністр (без) культури
12+

Я ВАС ЛЮБИВ

Я вас любив, а чи кохали ви мене?

Хоча не відповідайте, це все мине.

Любов, зараза, складна річ

І не з'явиться вона за одну ніч.

Жадав я вас не раз, стократно,

Але вам це все, мабуть, отвратно.

Не дурень - розумію я усе

І не ображаюсь, це пусте.

Але не можу перестати я кохати!

За Вас ладен хоч вбивати!

Кожен день, щоночі брати в руки ніж!

Ось жертва - моє серце. Візьми і ріж!

...

Міністр (без) культури

Зорі

А зорі так далеко...

Ми закохуємось у вічність.

Світ стає непотрібним,

Руйнуючи його,

Емоції піднімають бунт.

Ревність, образа, мить.

Кричиш ти,

Кричу і я.

Ми загубили наш політ.

Пітьма спіткала нас,

Шукали шлях вперед,

Слова стали пасткою минувших днів.

І ти почув мій крик.

А зорі так далеко…

Ми не закохуємось у вічність.

Не бачимо один одного,

Лише образ втраченої любові.

Чому ці зорі так далеко?

...

Серпневе дівча
18+

Нове звучання або Роздумки

Люди забудуть мене

За нікчемну хвилину лише.

Хтось зараз пише,

І це мабуть добре, але

(Ох завжди це – але).

Іноді я сумую за вчора –

В пам'яті ніби чорна діра,

Що поглине пів ясного неба,

Пів темного барва.

Й болить дурна голова

(На щастя, чи на жаль).

Люди говорять, що я

Чиясь таємна фантазія,

А за спиною:"це все дурня"

І в чомусь вони мабуть праві,

Та не хочу вірити в думки свої злі.

Буду вірити добрій брехні.

Так хочу, щоб сьогодні

Тривало до ночі

Полярної, зірки, ведмедиці.

О кроваве вино,

Що наснаги дало

Та нема тут його

(На щастя чи на жаль).

Хочу,

Щоб завтра і не настало

Мені всього мало

І навіть сузір'я не впало

Мені в долоні, не зацвіло

Як моє зламане крило

(Як моє замилине око),

Бо

Ніколи нікому нікого не жаль,

Сміється в лице та печаль

Яка віднесе мене в даль.

Але я тихо п'ю чай

Який говорить:"забувай".

І я забуду, але

Знов, це кляте "але"

Життя нажаль не вічне,

А може на щастя все таки це...

Брудні, як пил люди,

"Сміючись" в нікуди,

Пронзаючи мене ножем в груди,

До чистих думок привели,

Неначе так і хотіли.

Тому,

Не хочу нікого ніколи

Довести, щоб сльози текли.

Всі й так до нитки промокли

Через свої смішні помилки

Краще їх я пожалію,

І печаль чаєм розвію,

Хоч і забудуть мене як повію...

...

Kruhitka_Dobro

Ніщо -- не вічно...»

***

Осінь..,

Я одинокий

І ти такая ж --

У самоті..,

Осінь,

Тебе благаю --

Не йди так скоро

У смакоті..,

А сядем разом

Та кави вип'єм,

По філіжанці --

На видноті,

Де будем бачить --

Сонце сідає

І день втікає

У марноті..,

Бо все минає --

Ніщо не вічно

І ми, лиш -- гості,

Де спокій сниться

На цвинтарі...

---------------------------

28.11.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999697

(Katynskyy Orest)

=============================

...

Катинський Орест

«Доля вже вибрала...»

***

Ми ще не знаємо,

Що доля вже вибрала

Нас --

Кожного, для свого

Призначення,

Як ланцюг

Подій

І...

Час прийшов,

Де два сонця зійшли

У переродженні тіла,..

Бо так лиш нове --

Потом і кров'ю,

Розумінням -- входить,

Як пожертви святе

Оновлення...

----------------------------

29.10.2023; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997275

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

Коли

Коли сил вже не має

та впали крила,

а руки опустились

ноги не тримають.

Так хочеться знайти

той спокій, той затишок

в печері тихій

де можна сховатись.

Де знайти ті сили ?

Так хочеться стати

На ноги, підняти руки

Відростити нові крила.

Так хочеться бути

сильним та безстрашним

рухатись вперед

Де віднайти втрачене?

Проб'ється промінь сонця

в печеру наповнену безсиллям

покаже шлях яким

можна піти вперед.

Робити крок за кроком

нічого не бояться

отримувати з кожним

кроком силу, віру, опору, тепло.

І знову буле світло.

І знову будуть люди рідні.

І знову буде віра в серці.

І знову буде сила в крилах.

20.08.22

...

Тетяна Фан

Чарівній мрії

Не пахне вже весняний бузок

І сонце більше не гріє.

Час тікає крізь пальці, мов пісок.

Де ж ти, моя чарівна мріє?

Чекаю на тебе все життя.

Час плине, а тебе нема.

Немає вже й надії

І тепла більше нема.

Але думка про тебе лине –

Про твої очі і вуста,

Моя чарівна мріє.

Не знаю прийдеш ти чи ні.

Співає вітер сумні пісні,

А я все слухаю й благаю –

Побачити чарівну мрію

Більш за все на світі бажаю.

16.05.2021

...

Fröhliche Kitty

Готова вічно кохати

На дворі світить сонце, а в душі зима,

Я сиджу дивлячись у віконце, що тебе нема.

Як за тобою сумую, місця собі не знайду я,

Себе не вгамую, поки тебе ще люблю я.

Де ти ходиш, милий мій, де все бродиш моє кохання?

За тобою скучила, тільки тебе в очікуванні я.

Лихою долею окутана, і в душі пітьма,

Але я все ще сиджу сама у вікна, і чекаю.

Нестримно благаю, повернися до мене,

Лицем, не спиною, я готова до бою.

Хай не на життя, а на смерть,

І життя недаремне, якщо під ногами твердь.

Аби бути з тобою поруч, твій погляд жадібно хапати,

На все готова, і пліч о пліч, і на навіки тебе кохати…

...

Ola_Perun

Осінь

Бурштиновий віскі розіллється в її волосся.

Вона пахне димом, печивом, кавою в турці.

Любить співати з вітром у співголоссі

Та в дощ, під парасольою, блукати в куртці.

Сяде з тобою та вип'є міцної кави,

Або посмакує з сирАми Піно нуар.

Перепросить, що у тебе вечір куценький украла,

Заграє, щось веселеньке, діставши свій мануал.

Коли дуже сумно, то вмить почитає казку,

Сховається разом з тобою під теплий плед.

Помріє та посумує, на мить знявши маску,

Скуштує чай запашний, теплий хліб та мед.

Вона замалює деревам в золото чуба,

З дощами плаксивими засіє печалі усім.

Гостинно запросить усіх на грушевий пиріг любо

Та закодує в шепоті листя глибоке, щось своє передусім.

...

Лукерія

Море туману

Вони стоять над морем туману.

Хвилі...чайки... місяць... вечірній сплін.

І грають картини безодні на фортепіано, -

Чіпляючись фресками ночі до білих стін, -

Їхні довгі покручені пальці, мов лоза винограду,

І змарнілі обличчя, безкровні і надто сумні.

Вони стоять над морем, над морем туману,

Їхні очі лякливі мов рибки в прозорій воді,

У пошуках власних тінеї, і власного часу

Їм далі не видно, як далі за власні сліди.

Їхні довгі покручені пальці, мов лоза винограду,

І змарнілі обличчя, безкровні і надто сумні.

Вони не говорять, над морем, над білим туманом,

Де тишу розгойдує поскрип старої сосни.

І тільки стоять, і вдивляються безнастанно

На клуби привиддя, що тягнуть химерні сни.

Їхні довгі покручені пальці, мов лоза винограду,

І змарнілі обличчя, безкровні і надто сумні.

18.10.2023

...

Володимир Каразуб

Відчай

Як помру, - то не шкодуйте

Я давно померла "там"

Там в душі, що я терзала

Там у серці сам на сам

Кров і шрами від порізів

Все ховались у вбранні

Й сльози злості, жалю, кривди

Більш стікати не змогли

Я в "мовчанку" досі граю

Бо не знаю, що сказать..

Та й кому до цього діло?

Всім, зазвичай, наплювать.

Смерть - спасіння,

Спокій, тиша

Радість душу наповня..

Я піду і не залишусь

Та звільнюсь від почуття

...

Katie.kao

Ніч

Вітри ущухли

Гаї утомлені гудять

Похмурі гомони затухли

У місті всі давно вже сплять

Заграє де-не-де самотній птах

А спинить тишу мого серця страх

Страх знов відчути гнів і злість

Знайде в душі одне із перших місць

І знов здійметься та палка ненависть

Що моє тіло міцно й пружно здавить

І хай скінчиться той похмурий день

Але залишу я собі ось це лишень

Не схочу знов побачить твої очі

Бо згадую щораз свої безсонні ночі

...

Сидень Шкільний
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
📜 Результати конкурсу "Фентезі поезії" від АльМор 📜
16.02.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Вже завтра відбудеться фентезі-фестиваль "Аль Мор" 🦄🍀, тож настав час привітати переможців та учасників з результатами конкурсу “Фентезі поезії” від "Аль Мор"! 🥳

... Детальніше
Блоги
ЗапрошуюLeila Holden
22.02.2024
Всім, привіт! Я Лейла, можна Лей. Запрошую вас до себе) Я знаходжусь тут: https://www.wattpad.com/us ... Детальніше
Чорничні ночі Leila Holden
22.02.2024
Хочу запросити вас до чату «Чорничні ночі». Даний чат присвячений авторам, які пишуть на тему ЛГБТ Ц ... Детальніше
Почав викладати "Химерники. Влада народу" на БукнетАндрій Касьянюк
22.02.2024
Вітаю! Вітаю не себе зі своєю книгою, а вас, як привітання при зустрічі! Хай я вас і не бачу. Але ви ... Детальніше
Оповідання звучить!Діана Вінтер
22.02.2024
Без вступу скажу, що пан Oswald Artman проробив фантастичну роботу, щоб потішити мене й вас новим о ... Детальніше
Нарешті повноцінна обкладинкаКіра Ендрю
22.02.2024
Шукаючи на стоках з вільною ліцензією картинки, які хоч трохи будуть відображати мої твори, я мріяла ... Детальніше
КенотафСтепан Дідик
22.02.2024
ФАКТАЖ Кенотаф - в перекладі з грецької порожня гробниця, в якій немає небіжчика. Скіфи вірили, що с ... Детальніше
На Аркуші вже:
9626читачів
105305коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: