Твердиня-замок у Дністра

Твердиня-замок у Дністра, Хотинський,

Містичний символ нашої країни.

Ці мури - свідки чималих баталій,

Інтриг підступних чули шепіт зали.

Торкаєшся і камінь стін одвічний,

Малює образи, п’янить уяву.

Веде неквапно довгу оповість,

Про загадки, легенди і про воїв:

«Коні потомлені, шаблі гарячі

І ятагани сплелися в повітрі.

Леза виблискують лихом - шалені.

Падають зойками голови в бійні.

Ніччю, зненацька, Петро Сагайдачний,

Вражі обози трощить безпощадно.

Паша османів указ прорікає,

Стріла отруйна життя обриває.

Чайка рікою підземною мчиться,

В померках збуджені братчиків лиця.

Знаки керманич чудні розглядає,

Факел в руці палахтить, догоряє.

Ллються закляття липкими хлющами,

То Ян Собеський татар проклинає.

Дух вибивають, на плечі лягають,

Злигодні, хворі ряди роз'їдають.

У час критичний, на вежі, з'явилась

Тінню заступниця, Біла лелія.

Бранці застигли. Злетіла під хмари.

Нестям вхопив, з поля битви втікали.»

Вертаюсь з мандрів, вечорове сонце

Блукає муром, тінями лякає.

Спускаюсь у долину спішно. Банно.

Прожитий день цікавий пам'ятаю.

На крутосхилі замок залишився,

Вглядається у небо, поле, річку.

Неначе страж німий застиг, величний.

Чекає знов і знову на гостину.