Історія

Історія гуде як прірва

І тягне нас з собою вниз

Штовхає під колеса долі

На свій малесенький каприз

Дає нам «вибір» жартома

Сміється, з всіх наших потугів

Пожити трохи в «мирний час»?

Ніхто не жив,і нам не бути…

То що ж, чекати нам на спокій?

Нам не спинити часу мить.

Нас всіх змолотить немов глину

Під безперервний його плин

Пройдуть роки немов година

І що залишиться для нас?

Роки війни, за митті миру

Чи це запишемо в розказ?

Свобода, воля, гідність…мрія?

Веселка, радість чи журба?

Ви вирішить самі для себе

Що колись скажуть про всіх нас…