Вода

Вода частина 6

Початок

- Скоріше! Скоріше! - кричав Юрко, як тільки побачив перелякану продавчиню.

- Та, що ж сталося?

- Горе! А я - вбивця! Я ж думав, Господь налякає людей і вони стануть краще. Але все навпаки, вони просять для себе, коли страшно, а потім забувають про допомогу.

- То, я вам скажу, що проблема не в вас, як що , ті ваші люди, не слухають Бога.

- Жіночко, які люди?! Я просив знищити людство взагалі... Юрко тяжко вдихав, йому було зле, наче поверталася стара астма. Продавчиня, від почутого, сама на стілець поповзла.

- Тоді, нам треба, щось, з чого все почалося.

- Що почалося?

- Сама ненависть! Розумієте? - І вона стала швидко оглядати предмети крамнички. - Я, ще чого боюся, то ваш час в коридорі починає звужуватись, щоб перейти за новий горизонт подій. Щось відбувається, там, у фізичному вашому житті, бо ваші предмети нерухомі і світло почало мерехтіти. Ви, не помітили?

Юрко дійсно помітив, що за тяжким подихом, прийшов холод та страх. Тиск знову давив його скроні, наче мізки - от, от вибухнуть. Підлога теж, почала гойдатися та крутитися в очах і він побачив, під газетою " Дніпровський вісник" свою армійську обшивку з комірця ХБ, всю в крові, запаковану в пакетик.

- Ого, тут навіть ганчір'я моє є... ? То було єдине, що їм вдалося підняти. І стрімкий порив вітру поніс Юрка коридором часу, який швидко звужувався.

*****

- А взагалі, хто вірить в "Колесо фортуни"? - я вірю в навпаки - "Колесо брехні". Тут на Землі, це так актуально. Тільки не кажіть, про різний оптимізм, песимізм, що там ще - дурень в квадраті , як казала моя жінка.

Кожен може знайти гроші і багато, але ж, не вважайте, що то - за дарма. Все має свою ціну, а гроші найбільшу. Чому? - спитаєте ви. Тому що все , що намальоване та написане на тому папірці - ціла схема знаків та символів ( не язичницьких, як на талісманах),а вже вдало підроблених під сприйняті картинки для суспільства. А система та ж , що і в потойбічній термінології. За душу - фортуна, але не довго, бо без душі немає відчуття часу. Всі причетні, згорають, як' головешки " в багатті втрачаючи кисень.

Монети - то взагалі прокляття Іуди Христе продавця. Знайшли на землі, та не дай Боже, на перехресті - не беріть до рук, бо сліз не вистачить на добро, що ви придбаєте.

От і Юрко, як ніс строкову службу, знайшов, трохи тих паперів. Та й, за гуляв, на всі! А що, принеси в частину діди відберуть, тоді дідівщина була, куди тій зоні, що до речі, теж поряд стояла. В ночі і прийшов тоді до нього вперше Господь, щоб погладити по голівці грішній після побиттів дідівських, за те , що нічого їм не приніс.

- Що , не спиться?- чує голос, а очі відкрити не може , лиш - наче світло, через закриті скроні бачить.

- Хто тут? - перелякано питає.

Але, відповіді, не почув. В голові яскраве світло загорілося. Бачить, наче з армії , до хати повернувся. Потяги, вагони, метро... Його , по посвідченню пропускають. Знову мара, якась, гроші дає, щось купляє, а то не гроші - а купони якісь, ще й ріжуть папірці на клапті , до того ж... Знов, все змінилося - бачить , якогось "душмана "вбили...і тут чує шепіт: Хусейн - то, а тут зброя секретна, яку він виготовляв. І перед очима африканський континент, а зліва Канарські остови , ще й в помітив трохи сахари на африканському узбережжі. ( Піди знай?! Де?)

Миттю , все пропало і світло і картинки, в голові знов безлад, а голос знов, тихо тихо: все піде прахом і твоя частина і вся армія танкова, якщо тобі по тому легше буде. За побиття! Але далі життя і горе за горем і то все за ті кляті копійки...

*****

Дивний був сон, бо ще ніякого уявлення він не мав, на що його чекає.

Зранку знову побиття, це вже була статистика. Деякі хлопці тікали з казарми спати у садок, прямо на деревах, а за спокій платити тре, зранку тре готуватись на стрій, розподіл дій, кому в черговий наряд готуватися по обіду. Та спочатку виправні роботи для"салобонів", щоб місце своє знали. Рота 54 національності, а дибіли - свої ,- славяни, тому що тварини, без честі та достоїнства. Якщо здачі даси, наприклад "айзеру" якомусь, зустрінеш захисну реакцію сородичів, але потім він буде думати і сцяти, як сам слабкий.І загальна буде повага ,що ти не " хлюпік," як всі. Це будь хто з гірських народностей, вони загалом своїх устроїв трималися, але теж сволоти було вдосталь, що під наших косили. Бо наші - "губошльопи" творили колосальні розбори, що й зеки навпроти хрестилися.

То ж і почалося з того, що дагестанець з призову Юрка, просто підрізав прапорщика, його командира і розтанув у місті. Щоб "зам'яти" той інцидент, намотали вони ремені на руки - вся рота і пішли на полювання, бо в нього був штик- ніж, а від дагестанців - чекай що хочеш, то взагалі народ закипи-кров, хоча нормальні люди є завжди, на жаль мало.

Зловили, бозна де, у коханки, перебивши на голові залізну частину заступу, щоб навмання, нікому ножа не хотілося отримати у живіт. Тож, везуть на губу у машині з відкритим верхом, а він не знаємо чого все до Юрка" сіпався," всю дорогу, щось він йому не сподобався, та все головою бив по голові зненацька, що вже, як приїхали не розбереш у кого вона розбита. Юрко ж, не відповідав, бо зв'язані руки були для нього ,як для спортсмена табу. Хоча й хотілося задушити. Так і з'явилася та кров'яна підшивка, яку він склав у пакетик, та викинув, щоб пам'ять не поверталася.

*****

Вода, як сльози пам'яті. А армії багата на ті сльози. Казали - робить справжнього чоловіка. Ні скажу я вам! Вбивцю та падаль, без честі і слави, яка потім у народі розчиняється роблячи своє продажне амплуа. Що люди- тварини, Юрко поніс через життя з самої служби і пам'ятав про це до пір, коли з'явилося слово честі - побратим і то, ним срань маніпулювала, хто справжній - знає справжній. В ковтку води - говорить про те істина. Життєдайна - вона вміла надати сил, наче рука Господа торкалася тебе.

Примітки:_______

"Салабони"- перший рік служби;

"Айзери"- представники Азербайджану;

"Хлюпік"- боягуз безпорадний;" "

" Губошльопи"- обісрані вилупки, які спочатку самі сралися у багні - тепер відірвалися на своїх же. Бо більш нема на кого, щоб з себе гімном своє змити.

" Сіпався"- погрожував поведінкою та словами, наче то й йому, щось зробив;