Вікно

Часто дивлячись у вікно,

Я думаю, як далі жити.

За ним такий жорстокий світ,

Чи зможу в ньому я любити?

Чи зможу без розчарування,

Піти й довіритись комусь?

Повірити, що є кохання,

Та не для мене лиш чомусь.

Повірити, що все навколо,

І сонце, небо і трава,

Все це змикається у коло.

Чи є у цьому колі я?

Чи до небес злечу, як пташка,

Щоб з висоти розгледіть світ?

І впевнитись життя - не казка,

Бо користь й фальш лишили слід.

Тож залишусь ще за вікном я,

Від цього світу в стороні,

Який без того й так лишає,

Всі ці сліди в душі моїй.