Пісня мушлі

Зустрінь мене на берегах світанку,

Самотнього з безодні забери,

Бо я один, блукаю іще змалку,

Босоніж серед моря та імли.

Я сам в собі шукатиму спокуту,

За сльози, що нарцисами цвіли

Тебе замріяну я не забуду,

Навіть в ту мить, як зникнуть мої сни.

Тебе - мов веселкове поле,

Тебе - мов полуденний бриз,

Тебе хмільну...мій терпкий спомин,

О моя зоре! Моє небо - ти.

І серед шторму, який краяв лезом,

І серед штилю, що губив серця.

Я не боюсь втрачати себе знову,

І темрява глибин вже не страшна.

Якщо захочеш, стану піною морською,

Чи гладдю до твоїх ніг я простягнусь,

В теплих обіймах останнього прибою,

До тебе на світанку повернусь.