Мені з безодні твóго океану....

***

Мені з безодні твóго океану

Не виплисти, на берег не зійти...

Хоч розум серцю вже писав догани,

Палив усі зізнання і листи...

У чашу замість чорної отрути

Мені налив Бог знову цю любов,

Хіба ж можливо так тебе забути,

Коли теплом проник у мóю кров?

Вже згаснув біль. А з ним – бажання втечі

Розтало, мов фортеця крижана,

І знов принишкла, зникла холоднеча,

Натомість – лиш любов полум'янá.