Зміст
  • 1. ХАЙ ЖИВЕ ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ! АЛЕ НЕ ДОВГО І НЕ ЩАСЛИВО?
  • 1.1. Темний заколот
  • 1.2. Хибний задум, проте дієвий
  • 2. УСЬОМУ СВІЙ ЧАС
  • 3. ДОПОМОГА ТЕМНОЇ СТОРОНИ. ЧИ ЗАГРОЗА?
  • 3.1. Звільнення Прадавньої
  • 3.2. Таємничий ритуал
  • 4. ПРОРОЦТВО СПРАВДЖУЄТЬСЯ
  • 4.1. Поява спадкоємця
  • 4.2. Поява спадкоємця 2
  • 4.3. Перші втрати
  • 4.4. Зустріч двох спадкоємців
  • 5. ВТЕЧА ВІЧНОГО. НАЙТЕМНІШІ ЧАСИ ТЕМНОЇ ІМПЕРІЇ.
  • 5.1. Переможне повернення
  • 5.2. Жорстокий правитель. Корись, або помри
  • 5.3. Спадкоємець для Вічного
  • 6. ТИМ ЧАСОМ НА СВІТЛІЙ СТОРОНІ
  • 6.1. Доля Академії
  • 6.2. Темна загроза
  • 6.3. Нові факти з книги пророцтв
  • 6.4. Випробування сил
  • 6.5. Розкриття родинної таємниці
  • 7. ПІДСТУПНИЙ НАСТУП
  • 7.1. Ризикнути і програти. Чи навпаки?
  • 7.2. Початок наступу
  • 7.3. Стримання наступу
  • 7.4. Доленосна зустріч
  • 7.5. Втрата
  • 7.6. Чи легко зруйнувати темні чари?
  • 8. НЕ ТАКА ВЖЕ Й ТЕМНА…
  • 8.1. Нові почуття
  • 8.2. Знайомство з Драконом
  • 9. ВИРІШАЛЬНА БИТВА
  • 9.1. Хвилююча ніч
  • 10. НАСЛІДКИ
  • 10.1. Видіння Вічного
  • 10.2. Час діяти
  • 10.3. Тимар
  • 10.4. Повернення Нілона
  • 11. ТЕМНА КОРОНАЦІЯ
  • 11.1. Прийняття Темного спадку
  • 11.2. Знищення хитрого Калдіуса
  • 11.3. Усунення останніх перешкод
  • 11.4. Впевнені кроки до світлого майбутнього
  • 12. ПОЛЮВАННЯ НА ПРАДАВНЮ РОЗПОЧАТО
  • 12.1. Ризик виправданий
  • 12.2. Час діяти
  • 13. ПРОТИСТОЯННЯ ТА ПОРЯТУНОК
  • 13.1. Щасливе повернення
  • ЕПІЛОГ
  • 2. УСЬОМУ СВІЙ ЧАС

    Кларас живе відносно спокійним життям, зважаючи на те, що у в’язниці перебуває Темний напівбог. Він все ще непритомний, проте магічний захист періодично перевіряється та підсилюється спільними чарами Курта і Волена. Темний Імператор час від часу навідується разом із Сандрією, спеціально для проведення ритуалу, щоб посилювати захист.

    Спільна магія темних і світлих сил доволі дієва, а стримувати напівбога необхідно невизначений термін, бо здолати його зараз неможливо. Єдине, що наразі доступно – тримати його під магічним замком.

    Після весілля обраних пройшов майже місяць. Молоді поки ще вільні від Академії, насолоджуються медовим місяцем. Курт майже ніколи не відпускає кохану зі своїх гарячих обійм. У родині панує щастя і любов.

    - Кохана… - тихенько прошепотів Курт на вушко Алессії, яка ще солодко спала, - кохана, прокидайся, час сніданку. На нас чекають.

    Алессія посміхнулася уві сні й обійняла чоловіка. Він піддався почуттям і залишився поруч, подумки сповістивши Імператора, щоб їх не чекали на сніданок, а сам, занурившись у волосся коханої, насолоджувався теплом і затишком. Через деякий час Алессія прокинулась і побачила, що Курт, посміхаючись, спостерігає за нею.

    - Світлого ранку, сонько! - прошепотів Курт.

    - Світлого ранку, коханий, - поцілувала його, - котра година?

    - Ми пропустили сніданок.

    - Байдуже, їсти зовсім не хочется.

    - Ти здорова? - тривожно запитав Курт, бо вже кілька днів поспіль Алессія зовсім втратила апетит.

    - Так, здається, здорова…

    Спустилися до вітальні, покоївка миттю принесла сніданок на двох і вони сіли за стіл.

    - Світлого ранку, діти! - зайшла до вітальні бабуся Фелісія. - Доню, сьогодні приїздить тато Кредус, дідусь запросив його.

    - Щось трапилось?

    - Ні, ти ж знаєш дідуся, він хоче, щоб тато тебе оглянув. Нілону здалося, що ти не здорова і він хоче впевнитись, що все добре.

    - Якщо щось не так, я сама можу зцілитися, або ж ти, бабусю змогла б мені допомогти. Навіщо кликати тата? - обурено промовила Алессія.

    - Дідуся не вмовиш, тому хай Кредус огляне тебе і дідусь заспокоїться. До того ж і мені час вже перевірити свій стан. А ти бліда вже кілька днів, хоча, можливо, і не відчуваєш цього…

    Алессія, насправді, дуже хотіла побачити батька, проте розуміла, що у нього багато справ і особисте життя також не на останньому місті, проте, якщо дідусь вже щось надумав, цього не змінити навіть найсильнішим в світі закляттям і вона погодилася.

    Кредус приїхав під вечір. Схвильований проханням Імператора, швидко привітався з усіма і побіг до Алессії в покої.

    - Світлого вечора, доню, сину, - по черзі поцілував дітей і попросив Курта вийти не на довго.

    Курт спустився у вітальню, приєднався до схвильованих родичів і всі разом мовчки очікували на новини. Приблизно за півгодини до вітальні прийшли Алессія і Кредус і виглядали обидва спантеличено.

    - Не мовчіть. Скажіть щось, Кредусе! - сказав Нілон і підвівся з крісла.

    - Алессія здорова, немає причин для хвилювання. Леді Фелісія, Ваша черга, - жестом запросив її сісти зручніше в крісло.

    Поки Кредус проводив огляд леді Фелісії, у вітальні всі мовчки спостерігали, як прислуга готує стіл до вечері. Нілон без перестанку вдивлявся в очі Алессії, наче хотів щось розгледіти, знайти відповідь на питання, яке його турбувало найбільше. Після огляду Імператриці, Кредус сповістив, що леді вже повністю відновила свої сили і резерв у неї цілий та міцний. Отже все добре. Нілон, почувши, що його дружина здорова, ніжно поцілував її у чоло, подякував Кредусу, проте радості на обличчі не було. Його турбував стан Алессії.

    За вечерею всі мовчали і кожен був зайнятий своїми думками. Тільки Нілон не зводив очей з онуки. Алессія не витримала і, порушивши тишу, сказала:

    - Дідусю, я розумію твоє безмовне питання… - дівчина зітхнула. - Я не вагітна. Ти ж для цього запросив тата?

    - Так, моє світле дитя… Вибач, що не сказав одразу. Ти ходиш бліда, нічого, майже, не їси, спиш до обіду. Що я міг подумати? - наче виправдовувався дідусь.

    - Не поспішай. Усьому свій час. Ми бачили наше майбутнє, отже, все має бути добре. Просто ще зарано, - дівчина підійшла до схвильованого дідуся і поцілувала його. - Дякую за турботу.

    Після вечері Кредус поїхав до Тимару, взявши з доньки обіцянку, що вона берегтиме себе і одразу покличе, якщо відчує якісь зміни.

    Щоб ніхто більше не хвилювався, Алессія пояснила свій стан тим, що сили напівбога вирують в ній, а користуватися ними вона не може, тому іноді відчуває втому. Просто треба відпочити.

    Наступні дні тягнулися для Нілона дуже довго, він не розумів, чому ще зарано і скільки ще чекати? Дуже вже хотілось йому почути добру звістку, що онука вагітна. Дуже переймався він цим питанням, проте молодят більше не чіпав, а просто чекав.

    За два тижні Алессія з Куртом навідалися до Академії. Їх переведено на заочну форму навчання, отже необхідно було отримати підручники і конспекти лекцій, щоб розпочати підготовку до другого семестру.

    У бібліотеці вони віддали список підручників незмінному бібліотекарю, містеру Мурсі, і пішли до парку прогулятися, поки він підготує для них необхідну літературу. Дійшовши до свого улюбленого місця, Алессія зупинила Курта і повернулася до нього.

    - Коханий, я маю дещо сказати тобі. Я відчуваю його присутність. Він…

    - Думаєш Вічний прийшов до тями? - перебив її і стурбовано подивився на неї.

    - Ні, його я не чую, він досі непритомний. Я про інше. Гадаю саме час запросити тата Кредуса, щоб підтвердити мої підозри. Я ментально відчуваю Його, нашого сина. Він вже існує, розумієш? Я вагітна, коханий. - Останні слова вона прошепотіла йому на вухо, ніби боялася, що хтось почує і її відчуття розвіються.

    Курт радісно посміхнувся і ніжно обійняв дружину. Так вони продовжували стояти, насолоджуючись одне одним, поки голос містера Мурсі, який з’явився нізвідки, не привів їх до тями.

    - Ви забарилися, тому я і пішов вас шукати. Все готово, можете забрати книги. - Сказав чарівник і зник.

    Скориставшись туманом переміщення, Курт з Алессією опинилися в бібліотеці, зібрали всі книги і одразу перемістились до Палацу, прямісінько у свої покої.

    За проханням дружини, Курт спустився до вітальні і взяв кришталь зв’язку. Намагався зробити це тихенько, щоб ніхто не помітив. Алессія не хотіла зайвий раз турбувати і так схвильованого дідуся своїми підозрами, хоча була вже впевнена у своїх відчуттях.

    Кредус приїхав одразу. Курт зустрів його, нишком провів до покоїв та залишив тата з донькою наодинці. Спустився у вітальню і покликав родину до столу, натякнувши на сюрприз. Нілон не міг всидіти на місці, ходив по вітальні і кожної хвилини випитував, що ж то за сюрприз такий, погрожуючи, що, за потреби, може прочитати Куртові думки.

    Курт був готовий до такого і завчасно створив щит і навколо себе і навколо покоїв, де Кредус проводив огляд дружини. Нілон зупинився, трохи напружившись, намагався проникнути у свідомість зятя. Потім підняв очі наверх, наче намагаючись відчути, що відбувається у покоях молодят, але так нічого і не дізнався, а Курт тільки хитро посміхнувся.

    Через хвилин п’ятнадцять Алессія з Кредусом спустились до вітальні. Обоє сяяли щастям. У присутніх склалось враження, що у вітальні, наче, посвітлішало від тих двох.

    - Дідусю, заспокойся, будь ласка, - сказала Алессія, підійшла до Нілона і взяла його за тремтячі руки. - Все гаразд, тато підтвердив, я вагітна…

    - Ви ощасливили старого… - прошепотів Нілон і сів у крісло. Від радісних новин у нього ледь не підкосились ноги. - Все добре, просто подих перехопило, - відповів Нілон на стурбовані погляди у його сторону.

    Фелісія обняла онуку і поцілувала, а потім тихенько запитала:

    - Доню, а Кредус побачив тільки одну дитину? Ми ж бачили у видінні…

    - Я відчуваю його. Він один. Тато підтвердив, - ствердно відповіла Алессія.

    Вільмер також обійняв молодят і благословив їх, побажавши доброго здоров’я майбутнім батькам. Ще зовсім недавно Імперія була під загрозою залишитися без спадкоємця, Імператор багато років шукав зниклих дружину і доньку, а знайшов онуку, яка повернула йому рідних і з тим – надію на світле майбутнє Імперії.

    Щастю не було меж, проте всіх турбувало те, що вони бачили у видінні Курта двох немовлят, але ж у пророцтві говориться про одного спадкоємця. Цікаво, можливо події того видіння якось змінились? Курт казав, що деякі видіння можуть справджуватись частково. Побачимо…

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.