Кексик для Санти

Повернутися додому виявилося...трохи сумно. Коли я опинився біля тієї ж злощасної ялинки — моя буркотунка вже спала, скоринка на курочці стала холодною, а Новий рік вже наче як настав. Було шкода, що все так закінчилося. Якби знав, то залишився б у світі малої відьмочки трохи довше. Скуштував би нових страв, відвідав би з Мармеладкою найсмачніші кухні та спер би в її бабці з половину тортика. А так...

Сумно нахнюпивши носа, я опустився на диван і випадково сів на той самий подарунок від Санти. З вродженої цікавості, лінуючись розрізав обгортку і відкрив коробку. А там...мапа! Та сама! Магічна! І записка:

"Любий, Кексику.

Ти став моїм найкращим подарунком на Новий рік! Сподіваюся, твоє кохання не змінилося за цей час. А якщо вона тебе не дочекалася — повертайся до мене. Я попрошу бабусю приготувати тобі курочку, а то ти там певно ще голодний. Докладаю до записки мапу. Мітла в твоєму світі наврядчи літатиме, в от вона має. Зможеш легко знайти щось важливе.

Повертайся до нас на свята. Ми тебе дуже любимо.

Санта. Мармеладка. Бабуся Сноу"

Тримаючи в лапках мапу, я поспішив перевірити її роботу, але в голову щось погано йшла рима. Довелося поламати мозок.

"Що сусіди мої готували, покажи мені, мапо моя!

Я ще досі голодний, холодний і нещасна моя душа!

Просить курочки, з крабів салату, хоча можна мені й олів'є.

Намалюй мені, люба мапо, і усе покажи так, як є!"

Магія послухалася і на папері стали з'являтися будиночки з різними стравами. Я дивився на все це багатство і тонув у своїх слинках. Тепер точно не залишуся голодним! А після всіх столів, ще й зранку навідаюся до Санти. Може їй мишку подарувати в знак вдячності? Шоколадну таку, смачненьку...головне — самому не з'їсти її раніше.