...

Пустими стали вчинки та слова,

І доброта нажаль тепер не в моді.

Всі дії твої спаплюжила юрба,

Які здійснив в пориві щирої любові.

Хоча й любов тепер, як крик у пустоту,

Стирає пристрасть вічну і жадану.

Тремтить налякана і втративши рухомість

Розбита в друзки твоя підсвідомість.

Чесноти у серцях вже не зосталось,

В очах людей вирує підлість, злоба.

Довіритись комусь суспільство відмовлялось.

Їх всіх зжерала з хрускотом жадоба.

Ти доброту шукав серед людей,

Впускав усіх в свою тендітну душу,

Та тільки хтось наставив револьвер,

І зрада пролилась на амбразуру.