Тютюнник

Душевні сили стратити нещадно,

По-чесному не зрадити тютюн.

Свердлити серце, мовби зуб дупластий,

Загнати тугу у німу петлю!

Той буйний чуб, що п'явся завжди в небо,

Сорочку білу окропили кров'ю,

Можливо б трохи ще пожити треба,

Пройтися Києвом у ангольській подобі!

Та з совістю не йти на компроміс,

Махнути на диявольські совіти,

Втекти в село від шуму й брехонь міст

Горілку пить і повністю здуріти?

І сниться часто зранений Григорій,

Удвох із ним, мов падають у вир.

З найближчим братом( радістю і горем),

Що вже пішов, без нього й світ–пустир.

А ту бісівську ложку у кишені,

Що так невчасно, ніби куля в голову

Підкинули, щоб знищити натхнення,

Дотисли, молодці, катюги чортові!

Знайти б тоді хоч чарочку горілки–

Тоді б зовсім не сталося найгіршого!

Мотузка для білизни в ванні й тільки

Записка: "Мучте когось іншого!"