Твої риси

Твої риси мене так кличуть,

Що умить забуваю всі правила.

Щвидко місце моралі заповнює хіть,

Бо тобою роками я марила.

Заборонений плід у руках лише мить,

А я вже розгубила чесноти.

Заколисана етика десь собі спить

І не може той потяг збороти.

І спалахують миттю десятки пожеж,

Я тоненька струна напнута.

І ця палкість ніколи не визнає меж,

І тримати в собі - отрута.

Я хотіла би бути невинною,

Захмілівшою, чи дитинною.

Але риси твої то спокуса

І моя найжаданніша муза.