🥳 Розпочався конкурс "Аль Мор": "Магія Свят"! 🥳

Електронні книги / #натхнення (20)

Gold of Autumn

Все навколо – золото багряне,

Сяє всюди, як не подивись,

В саме серце нитки свої тягне,

Диким вихрем збурюється ввись.

Я дивлюсь за цим шаленим танцем,

І стукоче серце божевільно,

Щоки заливаються рум’янцем,

Що стікає до грудей повільно.

Все горить багряно-золотим,

Це востаннє сяйво зайнялося,

Через день пожухне поряд з ним

Лист останній кольору колосся.

...

Yana

Цвіт надії

У холодну ніч, коли зірки блищать,

Луна срібним промінням засяє.

Там, де небеса мерехтять,

Надія не згоряє.

І в світлому серці, там зникне туга.

Розцвітає мрія, наче рання роса.

Відкривається життя, ніжне й безмежне,

Пронизане миттю, що летить уперед.

Іскриють сподівання, зливаючись в єднанні,

Їх спільної, братської мети.

Якої вже не досягти,

Без крихти хоч малої надії, всупереч бездії.

...

Фіджер

Роздоріжжя...

Чи є моє майбутнє в цьому світі?

Чи є у ньому щось лише моє?

Букет із польових, яскравих квітів?

Чи цей світанок, що з-за обрію встає?..

Чи можу щось лише для себе взяти?

Аби не подих спогаду, а річ...

Бо неможливо небо обійняти

Чи загорнутись у шовкову ніч.

Що зможу я по собі залишити?

Чи поверну те, що дали мені?

Чи зможу я таке життя прожити,

аби без жалю проминали дні?..

...

Yana

СВІТ

Я люблю цей світ за те,

Що він різнобарвний і пишний,

Що він надихає мене

Райдуг сягати найвищих.

Я милуюся світом й люблю

Його подих живий, молодечий.

Його світлом я дорожу,

Бо світло вбива порожнечу.

Я дихаю світом й живу,

Живу, поки сили є жити,

Допоки ловлю я зорю

Натхнення, щоб знову творити.

Щоб з друзями разом збиратись,

Чудити до самого ранку,

Й за русалками знову ганятись

У ложах дніпровських туманів.

Щоб долю свою будувати

Без воєн, хвороб та образ,

І хвацьких пісень все співати,

А пісні рождаються з нас.

Отож-бо, мій цвіте цікавий,

З тобою пройду всі дороги.

Гіганте, ти - завжди безкрайній,

Для тебе не існує порогів.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

Не забувай, людино! (Don't forget!)

Безмежний світ, великий світ.

І ми - Колумби, Магелани -

Вперед ведемо кораблі

За горизонт у світлі далі.

По силам нам здолати все:

Хвороби, бідність і розруху,

Коли ми всі - одне лице

І всі близькі по крові й духу.

Але, нажаль, не кожний з нас

Свої таланти розвиває.

Їх просто скидує в запас,

На шепіт серця забиває.

Так і пливемо, як мерці,

Не маючи свого маршруту.

Під нікотином, як курці,

Долаємо миттєву скруту.

Цураємось своїх думок

І користуємось чужими.

Як рибки, ловимо гачок -

Чиїсь нав‘язані режими.

Не діло так наосліп жити,

Питати дозволу в когось.

Вже час, панове, зрозуміти:

Ти сам роби, щоб щось збулось.

Не забувай, що ти - людина!

В тобі - і сонце, і дощі.

В тобі вирує вся країна!

І це - покликання душі!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

Натхненне море

Ти - моє натхненне, ніжне море,

Мій величезний лазуровий світ.

 А я, мов човен, граюсь на просторах 

Твоїх думок, бажань і сновидінь. 

Твоя усмішка - то цілунок неба,

Що окриляє сенс мого життя. 

А голос твій - солодкий спів Венери -

Дарує щастя, радість, відчуття.

Твоє кохання - мій магічний компас,

Він вкаже шлях крізь морок і туман. 

Як Геркулес, я знов піду на подвиг, 

Щоб вшанувати твій чарівний стан.

Як Лівінгстон, пройду крізь джунглів міріади,

Знайду найдивовижніші скарби :

Озера кришталеві й водоспади.

Їх нареку ім‘ям твоїм.

Ласкава доля завжди усміхнеться.

Надія - наша вічна берегиня. 

Кохання наше не переведеться.

Воно живе й ніколи не загине.

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

Натхнення

*Різдвяний шкодник*

Хочеться ласенького на різдво мені,

Сяду я тихесенько вдома на вікні.

Поряд стоїть мисочка, радість для життя.

То смачна, бабусина, запашна кутя.

Я до ней підсунувся з ложкою в руці,

За вікном купаються в снігу горобці...

Кіт на них не дивиться, тихо ловить гав,

Ну а я до мисочки передчас пристав.

Ложкою зачерпую радість по життю,

Я краду бабусину, запашну кутю.

Вже й завечорілося небо навкруги,

Зіронька засяяла, вертепи пішли...

Ми з котом наїлися - як два пузани,

Ложку дам вусатому, дві ложки мені.

Навкруги всі зайняті дорослим життям,

І ніхто не дивиться за малим дитям.

Із котом заснули ми разом на вікні,

Я в обіймах з мискою, а кіт на мені.

Мама заходилася, накрива на стіл,

А куті немає вже, бо я її з’їв.

Отаке цікавеє у дітей життя,

Хай на кожному столі буде та кутя.

Щоб маленькі діточки в нашому житті

Засинали ситими від смачной куті.

#загадки_до_різдва.

На святковому столі,

У красивім бутилі,

Є компот незвичний,

Дивний та магічний.

З чорносливом, грушками,

З яблуками сушками.

Додає різвяних чар

Запашний, смачний... (узвар)

Золотаві і смачненькі,

Добре пахнуть, так би й з’їв.

Всі бочки у них гарненькі,

З начинкою їз грибів...

З маком, сиром та варенням,

Схожі на пухкі сніжки.

Мама їх пече з натхненням,

То різдвяні... (пиріжки)

Серед страв смачних, різдвяних

Є компот, що варить мама.

Він корисний і смачненький,

Український, і рідненький.

З сухофруктів той відвар,

Зветься він смачний... (узвар)

...

С'юзен Муз

Сонце!

Сонце, ти-центр моєї галактики,

Без тебе ніщо не радіє.

Ти грієш мої Антарктиди і Арктики,

Екватор тобою мріє.

І хоч є навколо мільярди зірок-

Та я на твоїй орбіті.

І чхати хотіла я на злий рок-

Іще хочу шаленіти!

Всією планетою смертною, грішною,

Лежу під твоїм промінням,

І з пристрастю дико-звірячо-космічною,

Впиваюся порозумінням.

Ніхто і ніколи не міг, Моє Сонце,

Так ніжно мене кохати.

Так пестити всю, так дихати мною,

Постійно мене надихати...

І якщо б ти сказав своє серце віддати,

Я б сказала: "Нехай забирає!"

Якщо б я була не планетою, звісно.

В планети його немає.

Та є в ній ядро, що гаряче до болю,

І мріє тебе зігрівати.

Живе воно сотні років лиш тобою.

Бери-я так хочу віддати.

...

Аліса Чхаєнасонце

Сивочолий маестро

Що замислився ти, сивочолий художник?

Може, ти щось хотів змалювати мені?

Я до тебе звернуся з віршем, якщо можна.

Розповім про картину, що бачив вві сні.

Не сумуй, не журись, сивочолий маестро.

Твоя паличка – пензель, кольори – солов’ї.

І зумієш ти бути диригентом оркестру,

Де співатимуть вільно онуки твої .

Натягни свої струни на чарівній палітрі,

Коли барви – то ріки, полотно – виднокрай.

Розкажи про ставки, про дерева, повітря,

Про веселку у небі, і пісню зіграй.

На широкому тлі, на загальному фоні

Буде сонце удень, буде Зірка вночі.

Від плеча кидай ноти кольорових симфоній.

Ми побачим. Ми вдячні твої глядачі.

Рідне небо Вкраїни велике й просторе.

Відірвись від землі, відірвись хоч на мить.

Твоя сила – Любов і твоя непокора.

То злети в височінь, як хотів ти злетіть.

...

Сергій Кузнєцов

Молюски

Молюски твого велелюбного тіла –

Всього лиш потреба торкнутись поезії

Алітерації сонячних пагорбів,

Плоті, розпатланої та пригубленої.

Безчинство моє необмежене звабою

Слова, що полум’ям морок облизує.

Палахкотіння межи свічадами

Множить єдине бажання ніжності.

А потім... Любити тебе до безпам’яті –

Як слухати музику гострого поруху

Жінки, що ночі шматує ножицями

І пальцями надить суцільний морок.

Пролиєш цілунок скипілим воском

Губ, що хвилюють немов кіновар’ю

Лист запечатаний, наче простиня

Складки приховує під покривалом.

А далі – ні слова. Лиш погляди, позирки

Бляклого місяця утаємничені

Тіні, що вгадують порух навпомацки

І розкривають молюски ліричні.

22.09.2022

...

Володимир Каразуб

Явлення героїні

(уривок з недописаного роману)

Чатують з схованих шпарин в голодних свідках очі,

Та мислиш ти: «Свої діяння в тиші схоронив»,

Вчинивши ж підле зло, під злим покровом ночі,

Ти сам не знав, а таїну розкрив.

І

Зоріла ніч в вогких травневих шатах,

У хвилях сяйва місячних блукань,

І в цім промітті бачилась розплата,

Гроза, нізвідки вибухла, булатна,

В знамення тихих, страчених зітхань.

Нізвідки вмить зчинились вітровії,

Як із небес зійшла промітна тінь,

Шубовснув спалах, мов зімкнулись вії,

З набряклих хмар спустились срібні змії,

І безліч гніву сповнених створінь.

Мов полоснув хто скальпелем по сфері,

Як з лона місяця з’явилася рука,

І в згустках хмар в побляклій атмосфері,

Скресала плоть у видноті химерній,

А в ній буяла дика нагота,

Яку ніяк не спишеш на папері.

ІІ

І в цій молочній млі в звучаннях грому,

Метнулись зорі повз вощаний шпиль,

І ваготіли в вихорі страшному,

Черкання світла при дощі рясному,

І буря вивергала лячний квиль.

В склепінні неба вирвалась хорея,

В палких, строкатих лініях грози,

І випинались з тучної лівреї,

Дугою клуби в місячній камеї,

Із бірюзовим відблиском роси.

Стрімливо буря вщухла, як ступила,

Вона між зорі, в плетиві нічнім,

В ході цибатих ніг жарінь манила,

І в бризках з хмар лілового чорнила,

Зійшла з висот, де захлинався грім,

І перса в безвинності розкрила,

Та глуму не було в лиці хмурнім.

ІII

В тремких розливах роздавались кроки,

Пагіння крон схилялося до ніг,

І в цій покорі клекотав неспокій,

Коли пила з тіней калюжних соки,

До поки обрій сяйвом не знеміг.

В провалля тьми злягла уява хвора,

Злетівши стоком спорожнілих снів,

Сон розуму, як бач снує потвору,

І страх земний, що дивиться угору,

З цього видіння вирватись хотів.

Крізь лите скло в тьмяних його відливах,

В північнім часі розпашних годин,

Щезав в упитій вулицею зливі,

Холодний образ. І душа мрійлива,

Звільнялась від розмарених картин.

Але поглянь, двійник з якогось дива,

Явився нам без відома причин.

ІV

В легкім вбранні з тонкого маркізету,

Пашіла плоть в принадності своїй,

А на руках трималися браслети,

В тонкому ж поясі гойдалися кисети,

Ох скільки ліній звабливих у ній!

В поспілих грудях дихання здіймалось,

Гарячим духом пах її парфум,

В очах кокетство пристрасно кохалось,

І без торкань, до тіла доторкалось,

І пронизав в блаженстві серця струм.

Ім'я назвала… Ах, цей чудний голос,

Ах, скільки барв спліталося у нім,

Мов в древній знак – містичний уроборос,

Все смертне вмить й живе зімкнулось колом,

Та стиснути красу в обіймах, втім,

Й вінок сонетів був би надто кволим,

В травневім запалі, і серці навіснім.

13.08.2019

...

Володимир Каразуб

Весна

Весна прийшла, всміхнулось сонце

І стало тепло на душі,

І радість стукає в віконце,

І легко так складаються вірші.

Як хороше і мило накруги-

Зацвів підсніжник ніжний і тремтливий,

Смарагдом вкрилися пробуджені луги,

І шпак співає пісню жартівливу.

Весна прийшла,радіють люди,

І сяє вогник в їх очах.

Натхнення і любов панують всюди,

І перші оживають почуття.

15.01.2017.

...

Леньо Світлана

Анимуш

Наче Даная, на теплому ложі,

Розімліла від сяйва бурштинових променів,

Підносиш правицю свою ледь вгору

Відкривши зап'ястя базиліки, втому

Щойно прокинутої наложниці.

Миркає сонце мидницею в золоті,

Дім оболоканий з вікон затягує

Тіні в занадра кімнати де ніжиться

Сонна, вродлива, а ще й вередлива

Жінка, що з місяцем веперувалася.

Димка минулого сцену затягує,

Зегарок тихо жеглює до берега

Ти говорила - немає значення

Погляд народжених десь зупиняється,

Де зупиняється стрілка Фортуни,

Неглюзна. Між іншим - не зупиняється,

Цокотом, вічне, прокляте время.

І коли виходив у променях милосник,

З твоєї кімнати, і ти скидала

Старе линовище то заплітала

У волосся цілі міста та села,

Сади на околицях, свіжість вересня,

Ленність плоті твого феодала.

По суті, достатньо була поступливою,

Але не завжди, завжди поміркованою

Виявлялась твоя ненаситна пожадливість

З якою велися шкарадні розпусники.

Камо грядеш,

Після коми свого жадання, Данає?!

З літніх маків зготовиш зім'яте плаття,

Я міг би любити тебе, до безпам'яті, але не далі,

Як за обрій - осінь, накине плаща на плечі

Із шурхітливого півшкарлаття.

А потім,

Люба ображко, я славлю твою знемогу,

Щекарство грудей, підглядання хітливих очей.

Не знаю чи варто, і врешті не знаю, для чого

Невпинне штукарство долі жартує отак наді мною,

Над нами.

Вперечин моралі, впереріз чеснотам,

А втім,

Ніч лягає на білу сторінку, неначе на аркуш - туш, та

Я вклоняюсь Данаї, натхненний зап'ястям рук,

Що постала нагою, мов у полум'ї Анимуш.

17.09.2022

...

Володимир Каразуб

У пошуках музи " казкар"

У лукаморя дуб зелений

А на гілках сова сидить

І по заплутаним доріжкам

Бродить той казкар один.

У позолочених ланцюжках

Вдень і вночі ходить він

А за ним весь час цей бродить

Пухнастий кіт, чорним-чорний

Проходячи вже пів світу

Зустрічав не мало див

Та найпрекрасніше на світі

Русалка що у мріях сидить

Золотокосая дівчина

З хвостом "чистий смарагд"

І сови більше світла

За лакомор'ям на дубі

Загубила його розум

Миттєво серце забрала

А кохання як у казках

Занесло за небеса

І протоптує ту землю

Він у пошуках її

Що прекрасніше на світі

Що спокою не дає

У лукаморя дуб зелений

А на гілках сова сидить

І по заплутаним доріжкам

Бродить той казкар один...

...

ТАНЯ

Світотворення

У порожнечі

Мріє зерня

Чекає натхнення

Тепла долоні

Світанку

Там усередині

Цілий світ

Там гори стоять

Немов горді воїни

Шумлять лісові океани

І хвилі морські

Гомонять разом з ними

Повітря повниться

Передчуттям

Там дзвони дзвенять

У високому місті

І срібна роса

Лежить на траві

Немов зорі

Вітер от-от

Надме вітрила

Кораблів у порту

Квіти от-от

Розкриються

У порожнечі

Мріє зерня

Торкнися його

...

Shinnor
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🥳 Розпочався конкурс "Аль Мор": "Магія Свят"! 🥳
01.06.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Недостатньо конкурсів щоб відволіктися від дратуючих атак ворога? Тоді ось вам новий позитивний конкурс "Магія свят" від проєкту "Аль Мор"! 🥳
Що писати? Звісно ж, фентезі! 😄 Це ж "Аль Мор"! 🍀✨

... Детальніше
Блоги
Ще одна номінація додана до конкурсуЗорян Костюк (Костянтин Зотов)
08.06.2023
Порадилися ми тут з дружиною, яка допомагає мені модерувати конкурс "Неопалима Купина", і вона зверн ... Детальніше
Втекти від реальностіЛія Гако
08.06.2023
Повість "Втекти від реальності" доступна для прочитання в повному обсязі! 💫 Про що ця повість? Про д ... Детальніше
Як щодо нагород за 4-5 місце?Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
07.06.2023
Прочитав більш уважно деякі оповідання до конкурсу "Неопалима Купина". Дуже багато справді сильних р ... Детальніше
Альманах фантастикиОлександр Молодецький
08.06.2023
На жаль не попав у цей номер, але цікаво глянути. Друзі! Представляємо вам електронну версію Альмана ... Детальніше
День Х - починаю публікувати "Змії"Ія Торн
08.06.2023
Я не вмерла, я редагувала. 22 червня починаю публікувати основну частину циклу "Змії", з д ... Детальніше
відповіді-3Ivan P.
08.06.2023
пригадую, як я спитався про щось серйозне в нашого філософа – ну, Петрушенка, на 1-му курсі аспірант ... Детальніше
На Аркуші вже:
6720читачів
55826коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: