***

День розчинявся в сивому тумані.

Вечірні сутінки линяли шерстю в ніч.

І річка з небом залишались віч-на-віч,

У очі дивлячись бездонні й трішки п'яні.

Й неначе в дзеркалі, в них бачили себе:

Річка - смарагдові, ласкаві, ніжні хвилі,

А небо - хмари кучеряві, сніжно-білі.

Кохання справжнє, мабуть, ось таке...

А я себе в твоїх очах майже ніколи

Не бачив. Втім, так само, як і ти

Не відбивалася у дзеркалі моїх зіниць пітьми.

Не малювали ми собі в очах ікони.

А просто йшли удвох одним шляхОм,

За руки взявшись, щоби не згубились.

Одним повітрям дихали, серця синхронно бились,

В одному напрямку дивилися разОм.

17.05.2022