Колись я прийшла до тебе рясним дощем...

Колись я прийшла до тебе рясним дощем,

Бо благали про спокій буревії твоєї зими,

Вмила твої долоні, заколисала в серці щем,

Співала про радість початку, оживляла слізьми.

Ти зустрів мене поглядом, мовчазним і сумним,

Твоє небо кричало, що не віриш в людей.

Що десь у темряві, палає твій «власний Рим»,

А відлуння надії заховано на денці очей.

Я несла тобі весну, розквітлу в душі,

Щоб лід розтопити, розфарбувати сніги.

Щоб віру у світло знайшов у тиші,

І пригадав, які насправді твої кольори.

Новий яскравий світанок осяяв твій дім —

Ти відкрив мені серце, де сховані сонячні сни...

А колись я прийшла до тебе рясним дощем,

Бо благали про спокій буревії твоєї зими.

~Листопад-грудень•2024~