ДОРОГА ДО СВІТЛА

Туман поглинає думки та звуки,

Крокує повільно, та стелить м'яко,

В білій імлі помирають провулки,

Де ми ходили, щасливі та п'яні.

Літо пішло, а життя триває,

Осінь вже поруч, шкірянки піднявши комір,

Що ж поробиш, темні часи тривають,

Але ми усунемо всі перепони.

До зими лишилось всього нічого,

Дописати книгу, обійняти сина.

А в імли чудовиська заворушились,

Я сміюсь в їх пики, брудні й огидні.

Падаю спиною вперед, натискаю гашетку,

Літери, мов кулі, на аркуш лягають рівно.

Розділові знаки, тихо дірявлять чернетку,

Трасерують тишу, підсвічують неможливе.

Крізь пітьму дощову, ми йдемо обійнявшись,

Вогняний падолист навкруги нас танцює.

Наші душі у полум'ї грому зігрілись,

А дорогу до світла ми собі намалюєм!