Свічка

Він відчував, як серце б'ється в унісон,

Кожен погляд, кожен рух — наче магія,

Свічка танцювала в ритмі їхніх душ,

А в кімнаті панувала лише симфонія.

Її усмішка, мов промінь ранковий,

Освітлювала темряву, змиваючи страх.

Вони разом у світі, де час не важливий,

Де кожна мить — це вічність, а не просто дихання.

Вона шептала слова, що гріли душу,

І він ловив їх, як зірки з небес.

У цьому моменті не було ні тривог, ні суму,

Лише любов, що розцвітала в серцях без меж.