Коловорот

Дев'ять доріг пройду — дев'ять по дев'ять струн,

дев'ять пісень складу — виплету в'яззю рун,

на чотирьох вітрах — хай розлетяться геть,

і на восьми стежках спинять біду і смерть.

А на дев'яту я вийду з вогнем сама.

Вишию сорочки — місячні письмена.

Витчу на полотні — сонячний диво-птах.

В тринадцяти ночах. У дев'яти світах.

А на дев'ятій я тишу свою пряду.

Вийди, сестра-пітьма, мороком на межу,

вийди, сестра-зима, стужею на уста...

Ніч пожирає день, ніч, як ніхто жива —

дихає і болить, в грудях пече вогнем...

У дев'яти світах ніч обернулась днем.

В сяйві сто ста свічок, в полум'ї і в очах...

Колесо заскрипить вороном в небесах.

Колесо заскрипить, спиці замерехтять...

В ніч всіх ночей не спи, серед сто ста багать,

серед сто ста зірок, вигляни, придивись —

в тринадцяти рогах сонце іде увись.

В тринадцяти вінцях рік поверта навспак,

в прірві старих небес креслить забутий знак.

В прірві старих небес між дев'яти світів...

А на дев'ятій я зв'язку несу ключів.

А на дев'ятій я морок жену вогнем —

хай в найтемнішу ніч

лихо

тебе

мине.

23.12.2019 р.